Поуль Гартлінг
Поуль Гартлінг (дан. Poul Hartling; 14 серпня 1914, Копенгаген — 30 квітня 2000, там само) — данський державний і політичний діяч, глава уряду країни з 19 грудня 1973 до 13 лютого 1975 року, з 1978 до 1985 року — верховний комісар ООН у справах біженців.
| Поуль Гартлінг дан. Poul Hartling | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 19 грудня 1973 — 13 лютого 1975 року | |||
| Монарх: | Маргрете II | ||
| Попередник: | Анкер Йоргенсен | ||
| Наступник: | Анкер Йоргенсен | ||
| Народження: |
14 серпня 1914 Копенгаген | ||
| Смерть: |
30 квітня 2000 (85 років) Копенгаген | ||
| Країна: | Данія | ||
| Релігія: | лютеранство | ||
| Освіта: | Копенгагенський університет | ||
| Партія: | Венстре | ||
| Нагороди: |
 Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН | ||
Ранні роки
Був сином Мадса Гартлінга, міністра освіти 1947–1949 років. 1939 року закінчив навчання на теологічному факультеті й 1945 став учителем. Потім працював і священиком, і вчителем. 1959 став ректором педагогічного училища.
Політична діяльність
1957 року був обраний до фолькетінга як член партії Венстре. За результатами виборів 1960 переобраний не був, а на наступних виборах знову отримав депутатський мандат.
1965 року очолив партію Венстре. 1968 формував уряд разом з представниками партії Радикальна Венстре та Консервативної народної партії. Він не очолив той кабінет, а став міністром закордонних справ. Главою уряду став Гілмар Баунсгаард. Програвши вибори 1971, уряд пішов у відставку.
Прем'єр-міністр
Утім, після грудневих виборів 1973 року Поуль Гартлінг став прем'єр-міністром Данії. Його уряд мав найменшу підтримку в парламенті в данській історії. Члени Венстре мали тільки 22 зі 175 місць у парламенті. Разом з тим, уряд Гартлінга був працездатним, оскільки не мав і сильної опозиції.
За результатами виборів 1975 року Гартлінг майже подвоїв число місць Венстре у парламенті, але не зміг сформувати уряд, оскільки не бажав бути залежним від популістської партії Fremskridtspartiet.
Міжнародна діяльність
Після чергової поразки на виборах 1977 року залишив політику. За рік він став верховним комісаром ООН у справах біженців. 1981 йому було присуджено нобелівську премію миру. 1985 року Гартлінг пішов з посади верховного комісара.