Копенгагенський університет

Університет був сформований за зразком німецьких університетів і спершу складався з чотирьох факультетів: факультету богослов'я, юридичного факультету, а також медичного та філософського факультетів. Як це відбувалося і з усіма іншими середньовічними університетами, Університет Копенгагена був частиною римо-католицької церкви.

Реформація в 1536 році означала радикальну зміну в статусі й ролі Університету в данському суспільстві. Але з організаційного погляду, університет мав залишатися навчальним закладом за середньовічною моделлю, яка визначала діяльність університету далеко на майбутнє. І тільки в 1771 році Університет втратив свою власну юрисдикцію. А в другій половині XX століття, нарешті, остаточно зникає те, що називали «професорською владою».

З 1479 по 2004 роки університет очолювали Ректор і Консисторія. У 2004/2005 роках відбулися значні зміни в принципах управління Університетом, і Консисторія була замінена Радою керуючих.

Статут, прийнятий в 1788 році, визначав сферу дій університету, це сприяло поступовому перетворенню Університету з класичного європейського в сучасну науково-дослідну установу.

У 1788 році Університет мав викладацький склад приблизно з 20 постійних викладачів та 1 000 студентів. До 1900 року викладачів та студентів в Університеті було, відповідно, вже 60 і 4 000. На початку XXI століття, Університет налічує 37 000 студентів (2007) та понад 7 000 викладачів і службовців, і є найбільшим у Данії.

Шість факультетів Університету пропонують студентам навчання за 200 програмами, що включає гуманітарні науки, юриспруденцію, природничі науки, охорону здоров'я і теологію.

Університет Копенгагена пропонує навчання для здобуття вченого ступеня в найрізноманітніших галузях. Процес здобуття ступенів розділений на 3 рівні. Після 3 років навчання за базовим університетським курсом студент здобуває ступінь бакалавра, а ще через 2 додаткові роки навчання — ступінь магістра. Від цієї моделі відрізняється тільки процес здобуття вченого ступеня в галузі теології, медицини та зуболікарської справи. Всі ступені магістра, здобуті в Університеті Копенгагена, дають можливість продовжити навчання в Університеті ще 3 роки, щоб здобути ступінь доктора.

Для іноземних студентів Університет пропонує багато спеціальних курсів, викладання яких ведеться англійською мовою.

Філологічний та філософський факультети

Музей геології

Інститут Нільса Бора

Ботанічний сад

• Факультет теології
• Юридичний факультет
• Факультет суспільних наук
• Факультет наук про здоров'я людини
• Гуманітарний факультет
• Факультет природничих наук

Зокрема, факультет природничих наук включає в себе такі відділення та навчальні центри:

Відділення:

• Арктична станція
• Відділення хімії
• Відділення теорії обчислювальних машин і систем
• Інститут геології
• Інститут біології
• Інститут фізкультури
• Інститут географії
• Інститут математичних наук
• Інститут молекулярної біології та фізіології
• Природничий музей Данії:
  • Ботанічний сад
  • Ботанічний музей
  • Геологічний музей
  • Зоологічний музей
• Інститут Нільса Бора (Інститут теоретичної астрономії, фізики і геофізики)

Центри:

• Центр біоінформатики
• Центр планетарних наук
• Центр філософії природи і наукових досліджень (CPNSS)
• Центр наукової освіти
• Центр суспільної еволюції і симбіозу
• Центр нанонаук

Оле Ремер

Отто Єсперсен

Ганс Крістіан Ерстед

Оге Нільс Бор

• Аллен Карл Фердинанд (1811–1871) — данський археолог і історик.
• Тихо Браге (1546–1601) — данський астроном, астролог і алхімік.
• Нільс Геммінгсен (1513 – 1600) — данський філософ, теолог.
• Йохан Ніколас Мадвіг (1804–1886) — данський філолог, державний діяч.
• Ганс Крістіан Грам (1853–1938) — данський бактеріолог.
• Арні Магнуссон (1663–1730) — історик, здійснив в Ісландії перший в Північній Європі перепис населення.
• Піт Хейн (1905–1996) — данcький науковець, письменник, винахідник, художник та інженер.
• Кай Стренд (1907–2000) — данський та американський астроном.
• Бузько Дмитро Іванович (1891–1937) — український письменник і поет.
• Оле Ремер (1644–1710) — данський астроном, який першим виміряв швидкість світла.
• Ганс Крістіан Ерстед (1777–1851) —фізик, дослідник електромагнетизму і хімік.
• Генріх Луї д'Аррест (1822–1875) — німецький і данський астроном.
• Серен К'єркегор (1813–1855) — данський філософ і теолог, основоположник екзистенціалізму.
• Раункієр Хрістен (1860–1938) — данський ботанік.
• Гейм Андрій Костянтинович (*1958) — радянський і нідерландський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики.
• Ейнар Герцшпрунг (1873–1967) — данський астроном.
• Йоганес Фібіґер (1867–1928) — данський мікробіолог і патологоанатом, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини.
• Мікаель Борг-Хансен (*1951) — данський дипломат, з 2009 по 2013 рік посол Данії в Україні.
• Отто Єсперсен (1860–1943) — данський лінгвіст.
• Оскар Клейн (1894–1977) — шведський фізик.
• Ейнар Мар Ґудмундссон (*1954) — ісландський романіст та поет.
• Свейнн Б'єрнссон (1881–1952) — ісландський політик, правник та дипломат, перший президент Республіки Ісландія.
• Асґейр Асґейрссон (1894–1972) — ісландський політик, прем'єр-міністр Ісландії з 1932 по 1934, другий президент країни з 1952 по 1968.
• Оге Нільс Бор (1885–1962) — данський фізик-теоретик, один з творців квантової механіки.
• Єнс Крістіан Скоу (1918–2018) — данський хімик, лауреат Нобелівської премії з хімії
• Новиков Ігор Дмитрович (*1935) — радянський російський астроном, астрофізик-теоретик і космолог.

• Міжнародний альянс дослідницьких університетів
• Обсерваторія Копенгагенського університету
• Обсерваторія Брорфельде

• Офіційний сайт