Поширення в прямій видимості
Поширення в прямій видимості - це характеристика електромагнітного випромінювання або поширення акустичних хвиль, що означає, що хвилі рухаються прямим шляхом від джерела до приймача. Електромагнітна передача включає випромінювання світла, що рухається по прямій. Промені або хвилі можуть дифракціюватись, заломлюватись, відбиватись або поглинатись атмосферою та перешкодами з матеріалом і, як правило, не можуть рухатися за горизонт або за перешкоди.
На відміну від поширення прямої видимості, при низькій частоті (нижче приблизно 3 МГц) внаслідок дифракції радіохвилі можуть рухатися у вигляді наземних хвиль, які йдуть по контуру Землі. Це дозволяє радіостанціям AM передаватися за горизонт. Крім того, частоти в короткохвильових смугах становлять приблизно від 1 до 30 МГц можуть переломлюватися назад на Землю за допомогою іоносфери, що називається небесною хвилею або "пропусканням" розповсюдження, таким чином надаючи радіопередачам у цьому діапазоні потенційно глобальний діапазон.
Однак на частотах вище 30 МГц (УКВ і вище) та на нижчих рівнях атмосфери, жоден із цих ефектів не є суттєвим. Таким чином, будь-яка перешкода між передавальною антеною (передавачем) і приймальною антеною (приймачем) буде блокувати сигнал, як і світло, яке може відчувати око. Отже, оскільки здатність візуально бачити передавальну антену (нехтуючи обмеженнями роздільної здатності ока) приблизно відповідає здатності приймати від неї радіосигнал, характеристика поширення на цих частотах називається «пряма видимість». Найдальша можлива точка поширення називається "радіо горизонтом".
На практиці характеристики розповсюдження цих радіохвиль істотно змінюються залежно від точної частоти та сили переданого сигналу (функція як передавача, так і характеристик антени). Трансляція FM-радіо на порівняно низьких частотах близько 100 МГц, менше зазнають впливу будівель та лісів.