Радіопередавач

Радіопередава́ч — пристрій, який разом з антеною забезпечує формування та випромінювання радіочастотного сигналу. [1] Функціонально радіопередавач складається з таких частин:

Історія

Історія розпочинається з 1887 року, коли німецький фізик Генріх Рудольф Герц винайшов і створив радіопередавач і радіоприймач, провів досліди з передачі та прийому радіохвиль, чим довів існування електромагнітних хвиль.

З 1912 року застосовувалися передавачі з електричною дугою, включеною в коливальний контур.

Застосування

  • Радіопередавач разом з радіоприймачем і джерелом живлення називається радіостанцією.[джерело?]
  • Самостійно радіопередавачі використовуються в тих областях, де не потрібний прийом інформації в місці її передачі — сигнали точного часу, різноманітні навігаційні радіомаяки для визначення місцезнаходження об'єктів, багатопозиційна радіолокація, радіомовлення, дистанційне керування, телеметрія і т. д.
  • При експлуатації військових каналів зв'язку стає актуальною проблема захисту екіпажів передавальних центрів від враження зброєю, що містить голівки самонаведення по радіовипромінюванню. Організаційно використовується рознесення передавального радіоцентру від основного розташування вузла зв'язку. Так, віддалення пдрц вз армійського корпусу має бути на 10-15 км від розташування вузла. Рознесення груп передавачів застосовується на 3-5 км між окремими групами. У цьому разі важливим завданням стає організація ліній дистанційного керування передавачами, які будуються, як правило, радіорелейними чи проводовими засобами зв'язку.
  • Передавальний радіоцентр вузла зв'язку призначений для утворення передавальних трактів каналів радіозв'язку і передачі їх на приймальний радіоцентр, до радіобюро або безпосередньо на інший елемент вузла зв'язку.

Примітки

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.