Правові цінності

Правові́ ці́нності — це різноманітні матеріальні та нематеріальні блага, які забезпечуються правом[1].

У найбільш загальному вигляді під правовими цінностями розуміються властивості (ознаки) права, істотно значущі для людей[2].

Правовими є цінності, значущі з точки зору правових відносин. У рамках життєдіяльності суспільства вони виступають загальнообов'язковими ціннісними орієнтирами і покладені в основу юридично оформленої системи права[3].

С. В. Михайлов називає правовими цінностями «узагальнені правові цілі та правові засоби їх досягнення, що виконують роль правових норм».

Він пропонує виділяти блоки правових цінностей:

• «абстрактні цінності» — свободу, справедливість, рівність, демократію, правопорядок;
• «основні (вищі) цінності», під якими розуміється людина і ті цінності, які з нею нерозривно пов'язані (життя, здоров'я, честь, гідність);
• «спеціальні цінності», які, охоплюють безпеку, приватну власність, свободу віросповідання тощо[4].

Свободу називають найвищою, основною правовою цінністю[2].

Поняття «правові цінності» та «цінності у праві» мають свої смислові відтінки[4]. Від них слід відрізняти цінність права — його спроможність служити метою і засобом задоволення загальнолюдських потреб та інтересів[5].

Ці питання вивчаються розділом філософії права під назвою правова аксіологія (від дав.-гр. ἀξία — цінність)[2][6].