Право на місто
Право на місто (англ. right to the city) – справедливе використання міста відповідно до принципів сталого розвитку, демократії, рівності і соціальної справедливості. Це колективне право мешканців міст (зокрема, осіб із груп, найбільш наражених на несправедливість і маргіналізованих), яке дає їм можливість легітимізації діяльності і організації, в основі їх звичаї, в цілях досягнення повного здійснення права на вільне самовизначення і гідний рівень життя. Право міста залежне від міжнародно визнаних прав людини, включає усі громадянські та політичні, економічні, соціальні, культурні та екологічні права, які регулюються міжнародними договорами, що стосуються прав людини.
Визначення та інтерпретації
Анрі Лефевр
У 1967 році французький соціолог і марксистський філософ Анрі Лефевр написав працю Le Droit à la ville, яка була пропозицією нового мислення про місто, урбанізм, міські стратегії і практики соціального забезпечення, пов'язані з існуючою лише в загальних рисах, але прогнозовану самим автором аналітичною наукою про місто.
Концепція «права на місто» була спробою переосмислення лівої політики у світлі змін у класових суспільствах післявоєнного Заходу, а також її виходу за межі держави загального добробуту.
Девід Гарві
Проблему «права на місто» докладно висвітлено у книзі «Повстання міст» Девіда Гарві. Автор інтерпретує «право на місто» як «право на зміни і винайдення міста заново таким, яким ми його хочемо. Також, що важливо, є правом більш колективним, ніж індивідуальним, тому що винайдення міста заново неминуче залежить від виконання колективної влади над процесами урбанізації».
Джерела та література
- Девід Гарві. Право на місто // Спільне. — 22.08.2011
- Девід Гарві. Творення міського спільного // Спільне. — 5.11.2012
- Девід Гарві. Бунтівні міста. Від права на місто до міської революції. — К.: Медуза, 2021.
- Олексій Вєдров. Місто, криза і соціологія (рецензія на «Бунтівні міста») // Спільне. — 8.08.2012.