Прагерманська мова

Прагерма́нська мо́ва, іноді протогерманська мова — гіпотетична реконструйована мова-предок германських мов.

Карта культур доримської залізної доби, які асоціюються з прагерманцями, бл. 500 до н. е.. — 50 до н. е. Пурпурним кольором забарвлено ареал поширення ясторфської культури

Носії

Після розпаду праіндоєвропейської мовної спільноти германці входили в число племен культури бойових сокир, а в епоху бронзової доби — в спільноту нордичної бронзової доби.

Носіїв пізньої прагерманської мови зазвичай асоціюють з культурами так званої доримської залізної доби (за класифікацією О. Монтеліуса), серед яких провідне місце займала ясторфська культура.

Фонологія

Приголосні

+ Прагерманські приголосні
Приголосні Губні Зубні Задньоязикові Лабіовелярні
Глухі вибухові p або pp t або tt k або kk k ʷ
Глухі фрикативні f або ff θ або θθ x або h або
Дзвінкі ƀ, b або bb đ, d або dd ǥ, g або gg ǥʷ або gʷ
Носові m або mm n або nn
Спіранти z, s або ss
Плавні і півголосні r, l або rr, ll j або jj w або ww

Найважливішими фонетичними змінами, пережитими прагерманських мовою були Закон Грімма та Закон Вернера.

Прості голосні

Прагерманські голосні
Переднього ряду Середнього ряду Заднього ряду
Верхнього підйому [i (ː)] [u (ː)]
Верхньо-середнього піднесення [e (ː)] ( [e ː] = ē ²) [o ː]
Нижньо-середнього піднесення [æ ː] ( ǣ = ē ¹)
Нижнього підйому [a]
  • В прагерманській було чотири коротких голосних (i, u, e, a) і чотири або п'ять довгих (ī, ū, ē, ō і, можливо, ǣ).
  • Праіндоєвропейські a та o збіглися в прагерманське a, праіндоєвропейське ā та ō збіглися в прагерманське ō.
  • ǣ та ē, яке також записують як ē¹ та ē²;ē², можливо, не було окремою фонемою і реконструюється лише для невеликої кількості слів.

Дифтонги

Результатом збігу a і o,ā і ō стала втрата прагерманською мовою дифтонгів *oi, *ou, *āi і *āu, які збіглися з *ai, *au , *ōi, *ōu, відповідно. Крім того, монофтонгізувався дифтонг *ei, який дав *ī. Таким чином, в прагерманській мові на пізніх стадіях її існування було лише чотири дифтонги.

Наголос

У прагерманській мові вільний індоєвропейський наголос в певний період змінився фіксованим на першому складі. Все ж, певні відомості про місце наголосу в прагерманських словах можна почерпнути завдяки закону Вернера. Ці відомості відповідають ведийським та давньогрецьким даним[1].

Морфологія

Іменник

В прагерманській мові іменники змінювалися за трьома родами й трьома числами, п'яти відмінками і мали кличну форму.

Відмінювання загалом продовжувало бути індоєвропейським. Відмінювання поділялося на типи в залежності від тематичного голосного: -a-,-ō-,-n-,-i-, і-u-. Перші три були особливо продуктивні і послужили основою для формування відмінювання прикметників; інші проявляли тенденцію до злиття з ними. Усередині типів на -a-і-ō- були підтипи на -ja-і-wa-, і -jō-і-wō відповідно. Зазначені підтипи неспоконвічні, вони виділилися в результаті фонетичних змін. Усередині типу на -n- також виділяються підтипи: -ōn- (лексеми чоловічого і жіночого родів), -an- (середнього) і -īn- (жіночого, в основному, абстрактні). Крім того, виділяється тип відмінювання на приголосний, в який входила невелика кількість іменників на -er, середнього роду на -z-, дієприкметники теперішнього часу і деякі іменники на -nd-.

Іменники на -a-Іменники на -i-
однинамножинаоднинамножина
Називний* wulfaz* wulfōs,-ōz* gastiz* gastijiz
Родовий* wulfisa,-asa* wulfōn* gastisa* gastijōn
Давальний* wulfai,-ē* wulfamiz* gastai* gastī
'Знахідний'* wulfan* wulfanz* gastin* gastinz
'Орудний'* wulfō* gastī
'Кличний'* wulfa* gasti

Дієслово

У прагерманській було всього два часи (минулий і теперішній). Крім того, у дієслова була форма інфінітива.

Відмінювання дієслова beranan «нести»:

особа / число однина множина
1-а * Berō «я несу» * Beromiz «ми несемо»
2-а * Beriz «ти несеш» * Beriþ «ви несете»
Третя * Beriþ «він, вона воно, несе» * Beranþ «вони несуть»

Лексика

Словниковий фонд прагерманських мови несе в собі сліди контактів прагерманців з сусідніми народами: римлянами, кельтами, слов'янами.

Кельтські запозичення

Антуан Мейє вважає, що епоха інтенсивних кельтсько-германських контактів припадає на V—III ст. до н. е.[2] У цей час германці запозичили такі слова, як:

Примітки

  1. Erhart A. Comparative Indo-European linguistics: an introduction. — Amsterdam - Philadelphia : John Benjamin's Publishing Company, 2011. — P. 155.
  2. Мейе А. Основні особливості німецької групи мов. — УРСС. — 2010. — С. 141.
  3. Orel V. A Handbook of Germanic Etymology. — Brill. — 2003. — С. 305.

Література

  1. Арсеньєва М. Г., Балашова С. П., Берков В. П., Соловйова Л. Н. Введення в німецьку філологію. — М: ГІС, 2006.
  2. Мейє А. Основні особливості німецької групи мов. — М: УРСС, 2010.
  3. Bennett W. H. An Introduction to the Gothic Language. — New York: Modern Language Association of America, 1980.
  4. Campbell A. Old English Grammar. — London: Oxford University Press, 1959.
  5. Krahe H., Meid W. Germanische Sprachwissenschaft, в 2-х томах. — Berlin: de Gruyter, 1969.
  6. Orel V. A Handbook of Germanic Etymology. London: Brill, 2003].
  7. Plotkin V. The Evolution of Germanic Phonological Systems: Proto-Germanic, Gothic, West Germanic, and Scandinavian. — Lewiston: Edwin Mellen, 2008.
  8. The Indo-European Languages ​​/ / під ред. Ramat A., Ramat P. — Routledge, 1998. ISBN 0-415-06449-X.
  9. Ringe, Don (2008). From Proto-Indo-European to Proto-Germanic. Oxford: OUP. ISBN 0199552290.
  10. Voyles, Joseph B. (1992). Early Germanic Grammar. San Diego: Academic Press. ISBN 0-12-728270-X.
  11. Guus, Kroonen (Expected October 2010). Etymological Dictionary of Proto-Germanic. Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 11. Brill Academic Publishers. ISBN 978 90 04 18340 7.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.