Ведійський санскрит

Представлений двома різновидами:

• Більш архаїчною поетичною мовою мантр (гімнів, пісень, ритуальних формул і замовлянь). Мантри становлять 4 Веди, з яких найдревніша — «Ріг-веда» (1-й пол. 2 тис. до н. е.), Самаведа, Яджурведа і остання «Атхарва-веда» (Веда магічних замовлянь і заклинань). Передавались в усній формі в середовищі ведичного жрецтва від вчителя до учня. Пізніше священики-брахмани склали спеціальний алфавіт деванагарі для запису санскриту.
• Мовою пізнішої прози. Проза — це Брахмани (коментарі до Вед) і філософські твори на основі Вед.

В період створення пізніх мантр ведійський санскрит, ймовірно, не функціонував як жива мова (витіснений ранніми середньоіндійськими діалектами), і зберігався в ритуальній и науковій сферах. На основі мови ведійської прози (в першу чергу Брахман), нормалізованої древньоіндійськими граматистами (передусім Паніні) в сер. I тис. до н. е., поступово сформувався класичний санскрит, який став важливим елементом ведичної цивілізації.

В фонетиці характерна риса мови мантр — допустимість зіяння в зв'язку з незастосування ряду сандхі, обов'язкових в санскриті. Ведійському санскриту характерний напівмузичний наголос.

Морфологія характеризується збереженням індоєвропейських архаїзмів, наявністю багатьох варіантів та окказіональних утворень. Має сліди доведичного субстрату.

Ведійська дієслівна система багатша класичної санскритської:

• має субюнктив, або конюнктив (відміна, яка в мові мантр часто вживається в функції майбутнього часу).
• та інюнктив (відміна із значенням згадування дії та слабкими модальними значеннями);
• непрямі відміни утворюються не тільки в системі презенса, а також від основ аориста й рідше, перфекта;
• основи перфекта можуть приєднувати вторинні (імперфектні) закінчення, утворюючи т.з. плюсквамперфект.

В імені продуктивні кореневі основи, нечасті в класичному санскриті.

Для синтаксису характерне широке використання часток, які часто функціонують як сполучники або мають модальне значення, відносно вільний порядок слів, в мові мантр — самостійніший статус у дієслівних превербів, що фігурують як зв'язані префікси в класичному санскриті. Мова «Ріг-веди» відображає особливості загальноіндоєвропейської поетичної мови (особливо близька до авестійської).

В лексиці та фразеології широко представлені архаїзми.

Окремі риси ведійського санскриту об'єднують його з пракритами.

• Санскрит
• Міжнародний фонетичний алфавіт
• Деванагарі
• Давньоіндійська мова
• Алфавіти Індії
• Пракрити
• Брахмі
• Арії
• IAST
• Індійсько-російська практична транскрипція
• Транслітерація індійського письма латинкою

• Delbrück B. Altindische Syntax. Halle a.S., 1888;
• Macdonell A. A. A Vedic grammar. Stras., 1910;
• Macdonell A. A. A Vedic grammar for students. Oxf., 1916;
• Renou L. Grammaire de la langue védique. Lyon; P., 1952;
• Елизаренкова Т. Я. Грамматика ведийского языка. М., 1982;
• Єлізаренкова Т. Я.Ведийский язык, М., 1987
• Елизаренкова Т. Я. Язык и стиль ведийских риши. М., 1993.

Словники

• Grassmann H. Wörterbuch zum Rig-Veda. 3 Aufl. Lpz., 1873;
• Lubotsky A. A Rgveda word concordance. New Haven, 1997.