Президентські вибори у США 1900
Президентські вибори 1900 року проходили 6 листопада та виявилися переграванням попередніх виборів: кандидат-республіканець, тепер уже як президент, Вільям Мак-Кінлі знову випередив демократа Вільяма Дженнінгса Браяна. Повернення Сполучених Штатів до економічного процвітання та особливо здобута 1898 року перемога в іспано-американській війні значно посилили позиції Мак-Кінлі.
Вибори
Кампанія
З процвітаючою економікою республіканці вели передвиборну кампанію під гаслом «Ще чотири роки повних обідніх казанків». Разом з перемогою в Іспано-американській війні, здобутою 1898 року, їх кампанія мала величезну привабливість для виборців. Тедді Рузвельт, який брав участь у війні на Кубі, став національним героєм та популярним республіканським оратором. У своїх промовах він постійно стверджував, що війна була справедливою та звільнила кубинців та філіппінців від іспанської тиранії.[1]
Чотири роки тому нація була в напрузі, оскільки біля самих наших дверей американський острів стогнав у прихованій агонії від деспотизму, гіршого, ніж середньовічний. У нас була своя Вірменія біля порогу. Ситуація на Кубі стала настільки нестерпною, що нам не можна було більше залишатися спокійними, щоб зберегти останній залишок самоповаги… Ми вийняли меча і воювали в найсправедливішій і найблискучішій успішній закордонній війні, яку коли-небудь бачило це покоління.
Кампанія Вільяма Браяна була переважно повторенням попередньої з основним закликом до «вільного срібла». Однак, цього разу вона була менш успішною, оскільки економіка була на підйомі, а виробництво золота істотно збільшилося завдяки Алясці та Південній Африці, що дозволило випускати більше грошей (забезпечених золотом). Крім цього, Браян критикував імперіалізм Мак-Кінлі. Він вважав, що замість звільнення Куби і Філіппін, адміністрація просто змінила жорстоку іспанську диктатуру на американську. Особливо Браян критикував криваве придушення повстання філіппінських партизанів. Ця тема мала успіх у певних колах, наприклад, серед колишніх золотих демократів (т. зв. «Твердовалютних» німців) або анти-імперіалістів (Ендрю Карнегі).
Як і на попередніх виборах Мак-Кінлі виступав з ґанку власного будинку в Кантоні (Огайо) перед привезеними делегаціями виборців. В один із днів він прийняв таким чином 16 делегацій і 30 тисяч осіб. Браян, як і чотири роки тому, мандрував по країні на поїзді і брав участь в сотнях ралі на Середньому заході та Сході країни. Цікаво, що Теодор Рузвельт, кандидат у віцепрезиденти від республіканців, повторював тактику демократів та також багато виступав по країні.
Результати
Кандидат | Партія | Виборці | Виборники | |
---|---|---|---|---|
Кількість | % | |||
Вільям Мак-Кінлі | Республіканська партія | 7 228 864 | 51,6 % | 292 |
Вільям Дженнінгс Браян | Демократична партія | 6 370 932 | 45,5 % | 155 |
Джон Гренвілл Уолей | Prohibition | 210 864 | 1,5 % | 0 |
Юджин Віктор Дебс | Соціал-демократична партія | 87 945 | 0,6 % | 0 |
Уортон Бейкер | Популістська партія | 50 989 | 0,4 % | 0 |
Джозеф Френсіс Мелоні | Соціалістична трудова партія | 40 943 | 0,3 % | 0 |
інші | 6 889 | 0,0 % | 0 | |
Усього | 13 997 426 | 100 % | 447 |
Примітки
- [Brands 1997: 400]
Посилання
- 1900 popular vote by counties
- 1900 State-by-state Popular vote
- How close was the 1900 election? — Michael Sheppard, Michigan State University