Ендрю Карнеґі

У епоху промислової революції він був втіленням американської мрії. Карнеґі народився в Шотландії в 1835 році в сім'ї ткачів. У 1848 році він емігрував до США. Попрацювавши якийсь час кур'єром в Піттсбурзі, він влаштовується у відділення Пенсільванської залізниці, де швидко отримує відповідальну посаду. Під час Громадянської війни в США (1861—1865 рр.) він контролював залізничний транспорт військ Півночі. Після закінчення військових дій, він покинув відділення і збільшив свій статок, вклавши гроші в будівництво залізних мостів, що замінили дерев'яні конструкції. Пильно стежачи за технічним прогресом, він незабаром кинув це заняття для того, щоб присвятити себе виробництву сталі, ставши найбільшим металургійним магнатом у світі.

Ендрю Карнеґі не був типовим промисловцем, оскільки дозволяв своїм працівникам об'єднуватися в профспілки, в той же час зобов'язуючи їх працювати в найважчих умовах. Будучи прихильником теорії соціального дарвінізму Герберта Спенсера, Карнеґі був переконаний, що більшість людей можуть збити свій статок при наявності необхідної освіти і старанності. При цьому він вважав за необхідне надання допомоги бідним багатими. Він особисто профінансував будівництво трьох тисяч суспільних бібліотек, які передав у органи місцевого самоврядування. Він також заснував Технологічний інститут в Піттсбурзі, який сьогодні називається «Університет Карнеґі — Меллона» (англ. Carnegie Mellon University). Приділяючи особливу увагу значущості міжнародного права в розв'язанні міжнаціональних конфліктів, Карнеґі також профінансував будівництво Палацу миру в Гаазі, де повинен був розміститися Міжнародний Арбітражний Суд.

У 1910 році з ініціативи короля металургії Ендрю Карнеґі створено Фонд міжнародного миру Карнегі (англ. Carnegie Endowment for International Peace — CEIP), який за одне сторіччя перетворився в один з найбагатших наукових центрів («англ. think-tank») у світі. Фонд в порядку спадкоємності очолювали колишні керівники секретних служб. Він органічно пов'язаний з багатьма транснаціональними компаніями, що дозволяє йому робити зовнішньополітичні дослідження і просувати політику «ліберальних» економік в Росії і Латинській Америці.

• Ендрю Карнеґі належить вислів «… людина, що помирає багатою, помирає в ганьбі» («англ. …the man who dies thus rich dies disgraced»).
• «Накопичення багатства — найгірший різновид ідолопоклонства. Ніякий більше ідол не має такої руйнівної сили, як поклоніння грошам».
• «Найкращим спадком для молодої людини є народження в бідності (бо стане стимулом для діяльності)».
• «Головною метою (в благодійництві) є допомога тим, хто й сам допомагатиме собі. Ані окремі особи, ані окремі народи не стануть кращими після отримання милостині».
• З інтерв'ю на початку 20 століття: «Не треба мені заздрити. Я багата людина, ну й що з того? Мені 60 і в мене нема здоров'я. Я віддав би усі свої мільйони, аби вони повернули мені молодість і здоров'я. Якби це було можливим, то я, як Фауст, продав би душу Дияволу і віддав би усе, аби прожити ще одне життя».

• 1835 року — народився поблизу Единбурга (містечко Данфермлін) в родині ткача, Шотландія.
• 1848 р. — еміграція у США, де почав працювати на ткацькій фабриці.
• 1855 р. — помічник Томаса Скотта, голови Піттсбурзького відділення Пенсільванської залізниці.
• 1859 р. — сам отримав посаду голови Піттсбурзького відділення Пенсільванської залізниці в 24 роки.
• 1862 р. — фундував заснування компанії з будівництва залізних мостів «англ. Keystone Bridge Works».
• 1875 р. — відкрив 1-й у США завод з виробництва сталі «англ. Edgar Thomson Steel Works».
• З 1875 р. річний прибуток Е. Карнеґі досяг $ 1 млн.
• 1889 р. — створив голдинґ «англ. Carnegie Steel Company».
• 1892 р. — відбувся найбільший до того страйк працівників Е. Карнегі у США. Страйк жорстоко придушено — 9 людей вбито, 1.800 стали безробітними.
• 1900 р. — прибутки холдінга «Carnegie Steel» сягли позначки 40.000.000 доларів.
• 1901 р. — 66-річний Е. Карнеґі продає свій бізнес промисловому магнату на ім'я Джон Пірпонт Морган. Сам розпочинає благодійницьку діяльність.
• 1910 р. — заснував Фонд Карнегі для досліджень у галузі міжнародного права і просування ліберальних економік в країни, де їх немає.
• 1919 р. — помер у віці 83 роки від бронхопневмонії.

• «На четвірці коней по Британії» (англ. An American Four-in-hand in Britain), 1883
• «Навколосвітня подорож» (англ. Round the World), 1884
• «Торжество демократії» (англ. Triumphant Democracy), 1886
• «Євангеліє заможності» (англ. The Gospel of Wealth), 1889
• «The Empire of Business», 1902
• «The Secret of Business is the Management of Men», 1903
• «James Watt», 1905 (у серії «Famous Scots Series»)
• «Problems of Today», 1907
• «Autobiography of Andrew Carnegie», 1920 (посмертне видання)

• 671 Карнеґія — астероїд, названий на честь цієї людини.
• Фонд Карнеґі за міжнародний мир
• Технологічний інститут Карнегі

• Joseph F. Wall, «Andrew Carnegie», Oxford 1970. (англ.)
• Louis M. Hacker, «World of Andrew Carnegie 1865—1901», Lippincott 1968. (англ.)
• MacKay, J. A. Little Boss: A life of Andrew Carnegie. 1997 — ISBN 1851588329. (англ.)
• Nasaw, David. Andrew Carnegie. New York: The Penguin Press. 2006 — ISBN 1-59420-104-8. (англ.)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ендрю Карнеґі
• Автобіографія Ендрю Карнеґі (англ.)
• Documentary: «Andrew Carnegie: Rags to Riches, Power to Peace» (англ.)
• Archival material relating to Andrew Carnegie (матеріал Національного архіву Британії) (англ.)
• Andrew Carnegie на Find a Grave (англ.)
• Booknotes interview with Peter Krass on Carnegie, November 24, 2002. (англ.)
• «Carnegie, Andrew». Encyclopedia Americana. 1920. (англ.)
• «Carnegie, Andrew». Encyclopædia Britannica (11th ed.). 1911. (англ.)
• Anne Lynch Botta (1900). «Carnegie, Andrew». Appletons' Cyclopædia of American Biography. (англ.)
• Andrew Carnegie at Project Gutenberg (англ.)
• Andrew Carnegie at Internet Archive (англ.)
• Andrew Carnegie at LibriVox (англ.)