Премія Антона Вільдґанса

Літерату́рна пре́мія австрі́йської інду́стрії і́мені Анто́на Вільдґа́нса (нім. Anton-Wildgans-Preis, Literaturpreis der Österreichischen Industrie – Anton Wildgans) — це літературна премія, яку в 1962 році заснувало Австрійське індустріальне товариство. Незалежне журі визначає лауреатів премії письменників або письменниць молодого і середнього віку, австрійських громадян, «робо́ти яких ще чекають свого остаточного увінчання».

Літературна премія австрійської індустрії імені Антона Вільдґанса
Literaturpreis der Österreichischen Industrie – Anton Wildgans
Країна  Австрія
Тип літературна премія[1]
Вручається: Письменники або письменниці молодого і середнього віку, австрійські громадяни
Підстава Літературні робо́ти, які «ще чекають свого остаточного увінчання»
Статус Вручається
На честь: Anton Wildgansd[1]
Нагородження
Засновано: 1962
Перше: 1962
Останнє: 2021
Нагороджено: 59
Нагороджені:
d (1)
Черговість
Сайт iv.at/de/wildganspreis

Нагорода присвячена Антонові Вільдґансу, котрий «як мало хто інший, втілював у якнайкращому сенсі все австрійське» (цитата із статуту премії). З 2010 року назву нагороди змінено на «Літературна премія австрійської індустрії імені Антона Вільдґанса».

Грошовий еквівалент премії становить 15 000 євро (до 2000 року було 7500 євро, у 2000 2010 роках — 10 000 євро).

У 1990-му премію не присуджували, натомість закупили твори попередніх лауреатів і подарували факультетам германістики університетів у країнах Східної та Південної Європи.






Лауреати премії

  • 1992: Анна Мітґуч
  • 1993: Ґерт Йонке
  • 1994: Бріґітта Гаманн
  • 1995: не присуджено
  • 1996: Міхаель Кельмаєр
  • 1997: Евелін Шлаґ
  • 1998: Франц Йозеф Чернін
  • 1999: Петер Розай
  • 2000: Елізабет Райхарт
  • 2001: Владимир Фертліб
  • 2002: Фердинанд Шмац
  • 2003: Крістоф Вільгельм Айґнер
  • 2004: Ганс Раймунд
  • 2005: Барбара Нойвірт
  • 2006: Вольфґанґ Германн
  • 2007: Сабіна Ґрубер
  • 2008: Катрін Реґґла
  • 2009: Алоїз Готшніґ
  • 2010: Дорон Рабіновіці
  • 2011: Арно Ґайґер
  • 2012: Ольга Флор
  • 2013: Норберт Ґштрайн
  • 2014: Барбара Гундеґґер
  • 2015: Еріх Гакль
  • 2016: Марґіт Шрайнер[2]
  • 2017: Роберт Зеталер[3]
  • 2018: Сабіна Шолль[4]
  • 2019: Данієль Кельманн[5]
  • 2020: Райнгард Кайзер-Мюлекер[6]
  • 2021: Андреа Ґрілль

Джерела

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.