Барбара Фрішмут

Барбара Фрішмут народилася в австрійській гірській курортній місцевості (Зальцкаммергут) у сім'ї власника готелю. Її батька — Антона Фрішмута мобілізували під час Другої світової війни в німецьку армію. 1943 року він загинув на Східному фронті, в СРСР. Мати самотужки провадила готельне господарство до 1956-го, а тоді знову вийшла заміж. Барбара вчилась у школі в Бад-Аусзее (1948–1951), монастирській школі-інтернаті Ґмундена (1951-1955)[4] і в гімназії імені Песталоцці в Граці (1955—1959). 1959 року вона вступила до Грацького університету, де вивчала англійську, турецьку й угорську мови. Одержавши стипендію, в 1960–1961 роках вона здобуває освіту в університеті Кемаля Ататюрка в Ерзурумі. 1964 року Барбара Фрішмут приїжджає до Відня й тут вивчає тюркологію, іраністику та іслам. В 1966-му вона кидає навчання й відтоді живе переважно з написання своїх власних та перекладних творів. Пише також статті для мас-медіа.

Літературні твори Барбара Фрішмут почала писати ще у студентські роки, коли були опубліковані її перші вірші. Нав'язавши у 1960 році контакт із угрупованням «Форум-Штадтпарк», належала до числа його засновників ще тоді, коли студіювала в Ерзурумі. Навесні 1961 року на зборах цього форуму Барбара Фрішмут вперше привселюдно прочитала свої твори[5]. 1962 року вона вступає до «Грацької групи». Не раз виїжджала за кордон, відвідала Туреччину, Китай (1982), Японію (1990), Єгипет, США, Велику Британію та інші країни. 1976 року, перебуваючи в США, Фрішмут три місяці читала лекції з літератури в Коледжі Оберлін (Огайо). а 1987-го — в Університеті Вашингтона в Сент-Луїсі.

Восени 1990 року у Мюнхенському університеті Барбара Фрішмут прочитала цикл лекцій про поезію під назвою «Мрія літератури — література мрії». У 1997 й 1998 роках вона належала до журі, що присуджувало Премію Інґеборґ Бахман. З 1997 по 2002 письменниця була членом комітету Німецького товариства Шіллера в Марбаху-на-Некарі.

Барбара Фрішмут перекладає з англійської та угорської мов. 1967 року вийшов її перший переклад з угорської — щоденник ув'язненої в концтаборі Ани Новац, трансильванської єврейки.

Тиждень книжки у Відні. Зліва направо: Альфред Грдлічка, Ернст Яндль, Фрідеріке Майрекер і Барбара Фрішмут. 1974 рік.

Барбара Фрішмут — лауреатка багатьох літературних премій та нагород. Це Премія Антона Вільдґанса (1973), Австрійська премія в галузі дитячої літератури (1972, 1995), Літературна премія міста Відень (1975, 1979), Почесна премія міністерства освіти і культури (1987), Літературна премія Іди Демель (1983), Премія Франца Набля (1999), Почесна премія австрійської книготоргівлі (2005) та інші. Твори Барбари Фрішмут перекладено арабською, боснійською, болгарською, китайською, англійською, гінді, нідерландською, італійською, латиською, польською, російською, шведською, словенською, чеською, турецькою, українською та угорською мовами. У серпні 2015 року налічувалося не менш як 36 перекладних книжок Варбари Фрішмут чужоземними мовами[6].

З 1999 року Барбара Фрішмут живе в Альтаусзее. Ростить сад, який дав їй матеріал для трьох книжок. Має сина — Флоріана Анастазіуса Ґрюна (* 1973). У 1988 вона вдруге вийшла заміж — за Дірка Пеннера, психіатра і невролога, що практикує в Мюнхені[7]. Барбарина тітка Едіт Гауер-Фрішмут (*1913 — †2004) — учасниця Руху Опору. Її життя Барбара Фрішмут описала в романі «Одне одному дитина».

• Daniela Bartens u. Ingrid Spörk: Barbara Frischmuth. Fremdgänge. Ein illustrierter Streifzug durch einen literarischen Kosmos. Residenz-Verl., Salzburg u.a. 2001. ISBN 3-7017-1255-7
• Kurt Bartsch: Barbara Frischmuth. Literaturverl. Droschl, Graz u.a. 1992 (= Dossier. Die Buchreihe über österreichische Autoren; 4).
• Silvana Cimenti u. Ingrid Spörk: Barbara Frischmuth. Literaturverl. Droschl, Graz u.a. 2007. (= Dossier. Die Buchreihe über österreichische Autoren; Extra) ISBN 978-3-85420-719-1
• Christa Gürtler: Schreiben Frauen anders? Untersuchungen zu Ingeborg Bachmann und Barbara Frischmuth. Heinz, Akad. Verl., Stuttgart 1983. (= Stuttgarter Arbeiten zur Germanistik; 134) ISBN 3-88099-138-3
• Andrea Horváth: Wir sind anders. Gender und Ethnizität in Barbara Frischmuths Romanen. Königshausen u. Neumann, Würzburg 2007. ISBN 978-3-8260-3632-3
• Silvia Maria Koger: Die Funktion der Schauplätze im erzählerischen Werk von Barbara Frischmuth. Dipl.-Arb. Univ. Wien 1990.
• Bärbel Kuehn: Kindergeschichte, Spiel und Parabel. Untersuchungen zu kurzen Prosatexten um 1970. Lang, Frankfurt am Main u.a. 1988. (= Analysen und Dokumente; 23) ISBN 3-8204-1084-8.
• Matthias Luserke: Schule erzählt. Literarische Spiegelbilder im 19. und 20. Jahrhundert. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1999 (= Kleine Reihe V&R; 4016), S. 109—116.
• Beate Müller: Das Phantastische in der Frauenliteratur. Vergleichende Betrachtungen zu ausgewählten Werken Irmtraud Morgners und Barbara Frischmuths. Leipzig, 1995. (= Deutsche Hochschulschriften; 2290) ISBN 3-8267-2290-6.
• Renate S. Posthofen: Barbara Frischmuth in contemporary context. Ariadne Press, Riverside, Calif. 1999. ISBN 1-57241-054-X
• Beatrix Rödl: Barbara Frischmuth: Eine Studie zur Rezeption ihrer Werke. Hausarbeit Univ. Wien 1983.
• Gerlinde Saupper: Barbara Frischmuth. Versuch einer Charakteristik des Gesamtwerks unter besonderer Berücksichtigung der Trilogie: «Die Mystifikation der Sophie Silber» (1976), «Amy oder die Metamorphose» (1978) und «Kai und die Liebe zu den Modellen» (1979). Hausarbeit Univ. Wien 1984.
• Edith B. Vandervoort: The emergence of female adolescent protagonists in selected twentieth-century novels from French Canada, Germany, and Austria. Univ. of Tennessee, Diss., Knoxville 2003.
• Anna Babka / Peter Clar (Hgs.): „Im Liegen ist der Horizont immer so weit weg“. Grenzüberschreitungen bei Barbara Frischmuth. Wien: Sonderzahl 2016

• Жінка в місячному сяйві. Повість. Переклала з німецької Галина Сварник. Київ, «Дніпро», 1987 р.
• Щастя. Оповідання. В антології «Австрійська читанка». Серія «Антологія австрійської літератури ХХ ст.». Переклав з німецької Володимир Кам'янець. «Літопис», 2005, ISBN 966-7007-31-6

• 1970 Державна стипендія міністерства освіти і культури — за літературу
• 1972 Австрійська державна премія в галузі дитячої літератури — за книжки для дітей
• 1973 Премія Антона Вільдґанса
• 1973 Літературна премія Штирії
• 1975 Заохочувальна премія міста Відень — за літературу
• 1976 «Writer in residence» — премія від Коледжу Оберлін (Огайо)
• 1978 Драматургійна стипендія міністерства освіти і культури
• 1979 Літературна премія міста Відень
• 1980 Книжкова премія міністерства освіти і культури
• 1983 Літературна премія Іди Демель
• 1986 Книжкова премія міністерства освіти і культури
• 1987 Почесна премія міністерства освіти і культури за літературу
• 1988 Премія «манускріпте» землі Штирія
• 1990 Премія Слаббежа Інтернаціонального центру радіоп'єс в Унтеррабніці
• 1995 Австрійська державна премія в галузі дитячої літератури — за «Історії на добраніч для Марії Кароліни»
• 1999 Премія Франца Набля
• 2003 Премія Йозефа Крайнера
• 2005 Почесна премія австрійської книготоргівлі за толерантність у думках і вчинках
• 2013 Австрійський почесний хрест «За науку і мистецтво» 1 класу
• 2019 Золотий Перстень Штирії[8]

• Фрішмут // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Твори Барбари Фрішмут і література про неї на сайті Німецької національної бібліотеки
• Вебсайт Барбари Фрішмут
• Барбара Фрішмут в німецькій і англійській версії «Internet Movie Database»
• Архівні записи, пов'язані з Барбарою Фрішмут в архіві он-лайн «Австрійської медіатеки» Österreichischen Mediathek
• «Ich habe immer zur Nische tendiert». Die etwas anderen Lebenswege der Schriftstellerin Barbara Frischmuth., Feature von Uschi Mürling-Darrer, «Österreich 1», «Tonspuren», 30.05.2016