Природоохоронна естетика

Природоохоронна естетика — прикладна дисципліна, яка є результатом міждисциплінарного синтезу і розташовується на стику естетики, екології та екологічної етики, що вивчає естетичну цінність природи, особливості естетичного усвідомлення природи, а також розробляє способи збереження природної краси[1][2][3][4]

Становлення природоохоронної естетики

Засновниками природоохоронної естетики вважають англійського культуролога і філософа Джона Рескіна і американського еколога і філософа Олдо Леопольда, які розробили наукові погляди на естетику природи та її охорону[1]. Так, Дж. Рескін вважав, що критерії краси можна знайти тільки в невинній (дикій) природі, оскільки вона є нічим не спотвореною і не оскверненою[5][6]. О. Леопольд пов'язав красу природи з екологічними законами[7].

У 1901 р. в США було створено Товариство охорони природних та історичних пам'яток, яке ставило одним зі своїх завдань охорону естетично цінних природних пейзажів[4]. У XIX ст. — початку XX ст. в Англії було популярним гасло «Ми хочемо красивої Англії»[4]. На початку XX ст. в Польщі висунули гасло «Охорона краси ландшафту повинна стати справою польської ідеї»[1]. У 1962 р. ЮНЕСКО затвердило «Рекомендації щодо охорони краси та характеру пейзажу і місцевостей»[4]. У 1902 р. Пруссія стала першою європейською країною, що заборонила знищення краси пейзажів[1]. На початку XX століття в Швейцарії створили Комітет захисту красивих видів[1]. У 1968 р. в США прийняли закон «Щодо диких і пейзажних річок», спрямований на охорону красивих видів річок[1].

З початку 1980-х років у США та Великій Британії з'явилися перші роботи з природоохоронної естетики, опубліковані в американському журналі «Environmental ethics» і англійському «Environmental values»[4]. Істотний внесок у розвиток природоохоронної естетики внесли сучасні вчені А. Карлсон (Канада), Е. Бреді (Велика Британія), А. Тетіор (Росія)[8], І. Сепанмаа (Фінляндія)[2], Ю. Харгроув[4], С. Баросса (США), Ж. Томпсон (Австралія)[9], Т.Федорцова (Білорусь)[10], А. Будрюнас, Е. Ерінгіс (Литва)[11], В. Сесін (Україна)[1].

Розвиток природоохоронної естетики в Україні

У грудні 1913 р. у Харкові відбулася перша в Російській імперії і в Україні виставка охорони природи, на якій був представлений розділ «Краса природи»[1]. Одним з перших у радянській Україні естетичні мотиви охорони природи став пропагувати Максим Рильський, який опублікував у 1960-х роках брошуру «Природа і література»[12] і кілька статей про красу природи та її захист у ЗМІ. У 2002 р. В. О. Сесін і Л. В. Пархісенко розробили та опублікували вперше в Україні "Методичні рекомендації з проведення естетичної оцінки природних територій з метою заповідання", рекомендовані науково-технічною радою Державної служби заповідної справи Мінприроди України[1]. У 2012 р. Науково-методичною радою з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України було схвалено програму курсу за вибором «Екологічна естетика» для 9-10 класів загальноосвітніх навчальних закладів[1].

Принципи природоохоронної естетики
  1. Прекрасне все, що узгоджене з екологічним законам (принцип О. Леопольда)[7].
  2. Дика природа — еталон краси (принцип Дж. Рескіна)[5][6].
  3. Все в природі гарне і доцільне[8].
  4. Принцип естетичної незацікавленості[2].
  5. Принцип естетичної поваги[2].
  6. Принцип захисту естетично цінних природних місць[1].

Ресурси Інтернету
  • Природоохоронна естетика. Лекция
  • Природоохоронна естетика

Примітки
  1. Борейко В. Є., Пустовіт Н. А. Екологічна естетика. — К.: КЕКЦ, 2012. — 72 с.
  2. Sepanmaa Y. The beauty of environment. — Helsinki : Suomalainen tiedeakatemia. — 157 p.
  3. Понятие. Природоохранная эстетика
  4. Hargrove E. Foundation of environmental ethics. — New Jersey : Prentice Hall, 1988. — 229 p.
  5. Рескин Дж. Искусство и действительность. — М., 1900. — 319 с.
  6. Сизеранн. Рескин и религия красоты. — М., 1900. — 202 с.
  7. Леопольд О. Календарь песчаного графства. — М.: Прогресс, 1980. — 216 с.
  8. Тетиор А. Н. Целостность, красота, целесообразность мира множественной природы. — М.: Твер. типография, 2004. — 444 с.
  9. Thompson J. Aesthetics and the value of nature // Environmental values. — 1995. — № 3. — Р. 291–305.
  10. Федорцова Т. А. Методика эстетической оценки экскурсионных ресурсов (обьектов и местностей) / Рукопис канд. дисерт. — Минск : Наука, 1975. — 223 с.
  11. Эрингис К. И., Будрюнас А. Р. Растительность и эстетика ландшафта // Вопр. охраны ботан. обьектов. — Л.: Наука, 1971. — С. 84-92.
  12. Рыльский М. Природа и литература // Охот. просторы. — 1962. — № 18. — С. 109–119.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.