Приходько Іван Митрофанович

Прихо́дько Іва́н Митрофа́нович (29 травня 1910(19100529), Соляний Рудник, Бахмутський повіт, Донецька обл. — 28 січня 1991[1][2][3], Кременчук, Полтавська обл.) — український інженер, директор Крюківського вагонобудівного заводу (1947-60), а згодом директор Кременчуцького автомобільного заводу (1960-76), Герой Соціалістичної Праці (5.04.1971). Член Ревізійної Комісії КПУ в 1966—1976 р. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань.

Приходько Іван Митрофанович
Ім'я при народженні Приходько Іван Митрофанович
Народився 29 травня 1910(1910-05-29)
Соляний Рудник, Бахмутський повіт, Донецька обл.
Помер 28 січня 1991(1991-01-28) (80 років)
Кременчук, Полтавська обл.
Поховання Кременчук
Країна  СРСР
Діяльність директор Крюківського вагонобудівного заводу, директор КрАЗу
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Партія КПРС
У шлюбі з Олександра Миколаївна[1][2]
Діти Володимир, Юрій[1]
Нагороди

Біографія та кар'єра

Раннє дитинство та навчання

Іван Приходько народився та виріс у родині робітника рудника, мав дев'ять братів і сестер, двоє з яких померли в ранньому віці. У 15 років пішов працювати різноробітником на будівництві Краматорського машинобудівного заводу.[1]

З 1926 року навчався в Артемівському технікумі. Одночасно працював електромонтером, техніком-електриком на заводі. Пізніше вступив до Ленінградського політехнічного інституту, який закінчив у 1936 році.[1]

Початок кар'єри

У 1932 році почав працювати інженером-електриком на Ленінградському танковому заводі. Відслуживши в армії, повернувся на роботу. У 1939 році одружився.[1] Член ВКП(б) з 1940 року.

Воєнні роки

На початку німецько-радянської війни керував будівництвом захисних укріплень. Потім був евакуйований до міста Чкалова (нині Оренбург), де працював головним енергетиком, головним механіком, начальником управління капітального будівництва на танковому заводі. У 1944 році призначений парторгом ЦК ВКП(б) на заводі.[1] Під час війни, 14 жовтня 1942 року, у Приходька народився син.

Кременчук
Пам'ятна табличка Івану Митрофановичу на одному з будинків однойменної вулиці

У кінці 1947 року переїхав до міста Кременчука Полтавської області. З 1947 по 1960 рік працював директором Крюківського вагонобудівного заводу Полтавської області. Будучи директором заводу, Приходько піклувався не тільки про проблеми виробництва, а й харчування, забезпеченість працівників промисловими та харчовими товарами. За роки правління Приходька завод став значно потужнішим: були уведені в експлуатацію нові будівлі, почалось житлове будівництво. Завод 33 рази перемагав у всесоюзних змаганнях.[1]

Брав участь у реконструкції Крюківського мосту.[4][1]

З 1960 і по 1976 роки Іван Приходько — директор Кременчуцького автомобільного заводу. Він одразу почав вирішувати житлову проблему працівників. За рік виробничі показники підприємства зросли.[1]

5 квітня 1971 року Івану Приходько присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Після виходу на пенсію в 1976 році почав приділяти більше уваги своїм онукам та своєму улюбленому заняттю — рибальству.[1]

У січні 1991 року Іван Митрофанович помер.[1]

Нагороди

Вшанування пам'яті
  • На честь Приходька названо вулицю. На одному з будинків встановлено пам'ятну табличку.[1]
  • 25 травня 2010 року до сотої річниці з дня народження Івана Приходько випущено книгу «Директор Іван Приходько»[5]. 29 травня відбулась сама урочистість.[6][7][8]

Примітки
  1. Іван Митрофанович Приходько — директор і вулиця Архівовано 22 серпня 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  2. Кременчук відмічає століття легендарного директора (рос.)
  3. Сто добрих справ Івана Приходько Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  4. Кременчуцький (Крюківський міст) Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine. (рос.)
  5. 25 травня відбулась презентація книги «Директор Іван Приходько» (рос.)
  6. У Кременчуці готуються до 100-ліття з дня народження Почесного громадянина міста І. М. Приходька (рос.)
  7. 29 травня Кременчук відзначить століття з дня народження Івана Приходька (рос.)
  8. У Кременчуці завершились урочистості, присвячені столітньому ювілею І. М. Приходька (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.