Проба дорогоцінного металу

Проба дорогоцінного металу -

1) Державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.[1] У деяких країнах як стандарт вимірювання проби використовується карат. Відповідність між пробами у тисячних вагових одиницях, та каратах подана у таблиці:

В Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби:

• платина — 950 (дев'ятсот п'ятдесята);
• золото — 333 (триста тридцять третя) — 375 (триста сімдесят п'ята) — 500 (п'ятисота) — 585 (п'ятсот вісімдесят п'ята) — 750 (сімсот п'ятдесята);
• срібло — 750 (сімсот п'ятдесята) — 800 (восьмисота) — 830 (вісімсот тридцята) — 875 (вісімсот сімдесят п'ята) — 925 (дев'ятсот двадцять п'ята) — 960 (дев'ятсот шістдесята);
• паладій — 500 (п'ятисота) — 850 (вісімсот п'ятдесята).

Допускається виготовлення виробів із золота проби 583 (п'ятсот вісімдесят третьої) підприємствами побутового обслуговування населення та громадянами-підприємцями.

2) Кількісний вміст золота, срібла, платини чи паладію в лігатурному сплаві, з якого виготовляються ювелірні вироби, зубопротезні диски, монети тощо. Благородні метали через низьку твердість (за шкалою Мооса для золота 2,5; срібла — 2,7; платини — 4,3; паладію — 4,8) не можуть у чистому вигляді використовуватись для виготовлення виробів. Проби сплавів благородних металів у метричній системі: 1000, 958, 916, 875, 750, 583 (585), 375, 333. У каратній системі їм відповідають проби 24, 23, 22, 21, 18, 14, 12, 9, 8. Чистому золоту або ін. благородному металу відповідає 1000-а проба.