Провидіння

Провиді́ння — божественна діяльність у світовому житті, яка зберігає світ і керує його до предназначеної йому цілі буття. За визначенням митрополита Філарета (в «Просторому християнському катехізисі»), провидіння Боже це — «беззупинна дія всемогутності, премудрості і благості Божої, якою Бог зберігає буття і сили живих творінь, скеровує їх до благих цілей, співдопомагає всякому добру, а зло що виникає через віддалення від добра — перетинає або виправляє обертаючи його до добрих наслідків». Цими поняттями, не чужими, в основних рисах, всім релігіям, не вичерпується ідея провидіння повністю. Вона отримує свою завершеність в християнстві, що вказує на безконечну Божу любов, в оновленні людства викупленням і його возведенні до вищої моральної досконалості. Християнське вчення про провидіння детально розкрито в Св. Писанні та в священому переданні (див. єпископ Сільвестр, «Досвід догм. Богослов'я», т. III). Богослов'я усіх християнських сповідань містить в собі заперечення проти пантеїстів, матеріалістів, деїстів, теорії Лейбніца про предустановлену гармонію, звичайних життєвих вказівок на існування у світі зла, на панування пороку, на злодіяння окремих осіб, на страждання невинних, на фізичні бідування, що руйнують нормальну структуру природи, і т. д. На християнському вченні про провидіння базуються всі ті відносини, які називаються релігійними. В російській літературі по цим питанням писали богослови В. Д. Кудрявцев-Платонов («Додатки до твор. св. отців в рос. перекладі», 1871, XXIV), преосв. Іоан Смоленський («Христ. читання», 1876, 1), Ф. А. Голубинський («Мандрівник», 1862) та інші. Див. також: «Теорія Бокля і христ. вчення про провидіння.», Гр. Чельцова («Христ. читання», 1867); «Матеріалізм Бюхнера», прот. В. Г. Рождественського (там само., 1868).

Всевидяще око