Провінція Ікі

Провінція Ікі (яп. 壱岐国 ікі но куні, «країна Ікі»; 壱州 ісю, «провінція Ікі») історична провінція Японії у регіоні Кюсю на острові Ікі. Відповідає усій території цього острова, який сьогодні є частиною префектури Наґасакі.

Ікі
Край Західномор'я
Регіон Кюсю
Префектура Наґасакі

Короткі відомості

Перші писемні згадки про «країну Ікі» датуються 3 століттям. Вони містяться у китайській хроніці «Записи трьох держав». Хроніка повідомляє, що Ікі була залежною від великої японської країни Яматай. Остров'яни займалися переважно рибальством і торгували з жителями Корейського півострова та сусідніх японських островів:

На півдні, переправившись через ще одне море в тисячу лі, яке називають Ханьхай, дістаються до країни Ікі. Її чиновник також зветься хіко[1], а його помічник — хінаморі[2]. Площа країни близько трьохсот лі. Тут багато бамбуку, дерев і густих лісів. В країні є близько трьох тисяч сімей. Вони мають трохи полів, але хоча й обробляють їх, харчів не вистачає, тому також купують зерно на південних і північних ринках.

Провінція Ікі була сформована у 7 столітті. Проте невідомо, де знаходився її адміністративний центр.

Впродовж середньовіччя острівна провінція належала родині Мацура, представники якої були ватажками місцевих піратських громад. Через нестачу ресурсів вони часто організовували напади на Корею, з метою здобуття продовольства.

У період Едо (16031868) провінція Ікі була включена до складу Хірадо-хану, центр якого розташовувався на острові Кюсю в провінції Хідзен. Ікі було перетворено на пропускний пункт для торговців, що прямували до Кореї.

У результаті адміністративних реформ 18711876 років, провінція Ікі увійшла до префектури Наґасакі.

Повіти

  • Ікі 壱岐郡
  • Ісіда 石田郡

Примітки

  1. Дослівно «принц». Особа чоловічої статі монаршої крові.
  2. Дослівно «захисник (морі) села (хіна)».
  3. Переказ про людей ва Записів Вей

Джерела та література

Провінція Ікі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання



This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.