Протеоміка

Протеоміка (англ. proteomics, протеомікс) — наука про протеом, що вивчає протеїни в цілому та їх структуру і функції зокрема.[1][2] Протеїни є однією з важливих складових живих організмів, оскільки вони є головними складовими фізіологічних шляхів метаболізму клітини.

Протеом, ідентифікований при застосування гелевого електрофорезу в 2D гелі

Історія

Термін протеоміка (англ. proteomics) був вперше застосований в 1997[3] по анології з геномікою (англ. genomics), наукою, що вивчає гени. Слово протеом (англ. proteome) походить від «протеїн» та «геном», та було запропоновано генетиком Marc Wilkins в 1994 році, під час його роботи над протеїнами та геномом, яку він виконував як PhD-студент (докторант).[4][5]

Загальна характеристика

Після геноміки і транскриптомікі, протеоміка — наступний крок у вивченні біологічних систем. Основне завдання протеоміки полягає в ідентифікації нових білків і їх кількісному аналізі. Протеом — це сукупність всіх протеїнів та їх модифікацій,[4] що складають протеїновий набір, утворений в результаті діяльності певної біологічної системи. Протеом біологічних систем варіює в часі та під впливом різноманітних факторів, наприклад, стресу, впливу якого може зазнавати як окремі клітини так і весь організм. Протеоміка — це міждисциплінарна наука, що виникла як результат науково-дослідного пошуку в рамках Проекту Геному Людини (англ. Human Genome Project). Крім того, протеоміка — це галузь наукових досліджень протеому, що стрімко розвивається, та важливий компонент функціональної геноміки.

Незважаючи на те, що протеоміка часто асоціюється з маштабним експериментальним аналізом протеїнів, ця галузь також застосовується для очищення протеїнів та мас-спектрометрії.

Посилання
  1. Anderson NL, Anderson NG (1998). Proteome and proteomics: new technologies, new concepts, and new words. Electrophoresis 19 (11): 1853–61. PMID 9740045. doi:10.1002/elps.1150191103.
  2. Blackstock WP, Weir MP (1999). Proteomics: quantitative and physical mapping of cellular proteins. Trends Biotechnol. 17 (3): 121–7. PMID 10189717. doi:10.1016/S0167-7799(98)01245-1.
  3. P. James (1997). Protein identification in the post-genome era: the rapid rise of proteomics.. Quarterly reviews of biophysics 30 (4): 279–331. PMID 9634650. doi:10.1017/S0033583597003399.
  4. Marc R. Wilkins, Christian Pasquali, Ron D. Appel, Keli Ou, Olivier Golaz, Jean-Charles Sanchez, Jun X. Yan, Andrew. A. Gooley, Graham Hughes, Ian Humphery-Smith, Keith L. Williams & Denis F. Hochstrasser (1996). From Proteins to Proteomes: Large Scale Protein Identification by Two-Dimensional Electrophoresis and Arnino Acid Analysis. Nature Biotechnology 14 (1): 61–65. PMID 9636313. doi:10.1038/nbt0196-61.
  5. UNSW Staff Bio: Professor Marc Wilkins. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 23 грудня 2012.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.