Протести у Вірменії (2018)
Протести у Вірменії проти влади Сержа Саргсяна (вірм. Բողոքի ցույցեր ընդդեմ Սերժ Սարգսյանի) — масові громадянські акції з 12 квітня 2018 проти обрання екс-президента Сержа Саргсяна на посаду прем'єр-міністра Вірменії, яке мало відбутись 17 квітня[7]. 17 квітня Серж Саргсян 77 голосами за і 17 проти був обраний прем'єром Вірменії[8], 23 квітня був змушений подати у відставку.
| Протести у Вірменії 2018 | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
Протестувальники:
Опозиційні політичні партії і рухи: |
Уряд Вірменії:
інші: | ||||||||
| Лідери | |||||||||
| Вагінак Шушанян Нарек Айвазян[3] Давид Санасарян |
Серж Саргсян Володимир Гаспарян | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| Поранено: 14 активістів, з них 3 — госпіталізовано (23 червня); Затримано: 237 учасників акції в Єревані, 12 учасників — в Гюмрі (23 червня); 46 активістів (6 липня); |
Поранено: 11 поліцейських (23 червня); | ||||||||
Приводом для протестів стало висунення Сержа Саргсяна на пост прем'єр-міністра після змін у конституції Вірменії, проведених Саргсяном, які встановлювали передачу влади від президента прем'єр-міністру країни.
Передумови
Серж Саргсян був президентом Вірменії з 9 квітня 2008 до 9 квітня 2018 року, до цього впродовж 15 років обіймав посади прем'єр-міністра, міністра оборони, міністра внутрішніх справ і міністра національної безпеки Республіки Вірменія. Після ініційованого ним конституційного референдуму 2015 року, Вірменія була перетворена на парламентську республіку, в якій прем'єр-міністр визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики. Висування Саргсяна на посаду прем'єр-міністра викликало різке несприйняття з боку опозиційних політичних сил Вірменії, зокрема партій «Громадянський договір» і парламентської «Елк» («Вихід»).
Перебіг подій
31 березня 2018 року через Ґюмрі стартував двотижневий марш на Єреван[9].
14 квітня Республіканська партія Вірменії і АРФ «Дашнакцутюн» запропонували на пост прем'єр-міністра Сержа Саргсяна.
15 квітня протестуючі блокували площу Франції в Єревані і перекрили вулицю Абовян, де розпочали сидячий страйк. Лідер протесту Пашинян з прихильниками перекрив перехрестя проспекту Баграмяна і Московської вулиці. Пізніше опозиціонери маршем пройшли по вулиці Гераци і Налбандяна повз будівлю поліції Вірменії.
17 квітня, ще до обрання Сержа Саргсяна, опозиція оголосила про початок оксамитової революції. За словами лідера протестантів, тисячі людей підтримали акції протесту — в Ґюмрі, в Іджевані, Ванадзорі, Капані та Мецаморі почалися страйки[10].
18 квітня протестувальники взяли в облогу резиденцію новообраного прем'єр-міністра Сержа Саргсяна. Демонстранти безперешкодно пройшли до дверей резиденції. Сили поліції сконцентровані на другорядних вулицях, прилеглих до проспекту[11].
19-20 квітня протестувальники почали блокування окремих автомагістралей. На середину дня 20 квітня були затримані 160 осіб[12].
21 квітня силами правопорядку були затримані лідери протестів Армен Григорян та Давид Санасарян.
22 квітня були затримані депутати Нікол Пашинян, Сасун Мікаєлян і Арарат Мірзоян. 22 квітня проти мітингувальників силами правопорядку були застосовані світло-шумові гранати. Протести в центрі Єревана тривають, мітинг за участі десятків тисяч людей проходить без лідерів опозиції[13].
23 квітня Серж Саргсян подав у відставку[14], заарештовані лідери опозиції, у тому числі Нікол Пашинян, були звільнені[15]. Саргсян, заявив: «Нікол Пашинян мав рацію. Я помилився. Створена ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не піду. Це не моє. Я залишаю посаду керівника країни»[16].
2 травня відбулось голосування щодо призначення Нікола Пашиняна очільником уряду, але голосів «за» не вистачило. Після цього Пашинян закликав до продовження протестів і оголосив загальнонаціональний страйк. В результаті страйку не працювали метро, аеропорт, кілька міністерств[17]. Провладна партія пішла на поступки і на 8 травня призначила нові вибори прем'єра[17].
16 травня активісти, незадоволені роботою мера Єревана Тарона Маркаряна, захопили мерію столиці країни[18].
Результати
8 травня 2018 року відбулось повторне голосування, в результаті якого Пашинян був обраний Прем'єр-міністр Вірменії. Першим його указом стало перенесення Дня Перемоги на 8 травня і перейменування свята в День скорботи і примирення[19].
В результаті протестів опозиція домоглася обрання очільником уряду свого лідера, зовнішній політичний курс країни при цьому не змінився.
Нікол Пашінян дає інтерв'ю
Арарат Мірзоян
Сидячий протест
Намети на площі Франції
Примітки
- На проспекте Баграмяна появятся группы по 10 человек. 30 червня 2015. Процитовано 30 червня 2015. (рос.)
- «Електричний Єреван» не хоче порівнянь із київським Майданом. 28 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015.
- Ереван: горячий асфальт, «замороженные» тарифы. 28 червня 2015. Процитовано 28 червня 2015. (рос.)
- Акции протеста в Ереване перекинулись на регионы Армении. 23 червня 2015. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 23 червня 2015. (рос.)
- Протести у Вірменії. Логіка нерозв'язаного конфлікту
- Серж Саргсян избран премьер-министром Армении (рос.)
- Никол Пашинян начал 14-ти дневное шествие от Гюмри до Еревана против Сержа Саргсяна и РПА (рос.)
- Протести у Вірменії: опозиція оголосила про початок оксамитової революції
- Протести у Вірменії: учасники акції взяли в облогу резиденцію прем'єра
- В Єревані тривають протести прибічників опозиції, більш ніж 160 осіб затримано
- Десятки тысяч человек вышли на антиправительственный митинг в Ереване
- Після масових протестів прем'єр-міністр Вірменії пішов у відставку (відео)
- Нікола Пашиняна звільнили з-під варти: як це було. armeniasputnik.am. Процитовано 23 квітня 2018.
- «Я був не прав»: Серж Саргсян звернувся до народу Вірменії в останній раз як прем'єр
- Перемога єреванського майдану: чому здалася влада Вірменії та як діятиме Москва, Європейська правда, 3 травня 2018
- У столиці Вірменії активісти захопили мерію
- Першим указом Пашиняна стало перенесення Дня Перемоги на 8 травня і перейменування свята в День скорботи і примирення // День. — 2018. — 9 травня. — 22:31.