Іджеван

Розташований у підніжжя Іджеванського хребта і хребта Нальтекет на обох берегах гірської річки Агстев. Зі сходу до міста підступають відроги Міапорських гір, із заходу — хребта Гугарац. Це — гори з м'якими обрисами, суцільно вкриті лісами. Частина міста розташована на схилах цих гір, інша — в достатньо рівній долині річки Агстев. На цій долині проходив один із древніх торговельних шляхів Вірменії і Закавказзя. Іджеван розташовується в тому місці, де Агстев виходить з ущелини і стає спокійною. Наприкінці весни і на початку літа Агстев виходить з берегів, часто змінюючи русло, інколи завдаючи значні руйнування. Під час зливових дощів річка за кілька хвилин перетворюється на бурхливий і небезпечний потік. Так було, наприклад, у 1931, 1933, 1940 роках: потік виривав з корінням вікові дерева, котив величезні уламки скельної породи діаметром до 4—5 м. Був навіть випадок, коли незначна річка, що розбушувалися, розбила і знесла залізний міст.

Засновано у XVIII столітті. Через околиці сучасного Іджевану проходила велика дорога торгових караванів, на якій був заїжджий двір — ночівля, вірменською «Іджеван». Дослідження показали, що древній Іджеван розташовувався на 10 км південніше від сучасного міста, на лівому березі річки Агстев, де й донині збереглися залишки стародавньої лазні.

Близько 1604—1605 рр. населення старого Іджевану було частково вирізано, частково викрадено під час перського набігу[1]. Наприкінці XVIII століття жителі околиць засновують нове поселення на місці сучасного міста, населення якого починає поступово поповнюватися за рахунок переселенців з Карабаху і кількох сіл Єреванського ханства.

29 листопада 1920 року Іджеван був зайнятий вірменськими більшовиками за допомогою сил Радянського Азербайджану та 11-ї Червоної Армії. Офіційно було проголошено, що в Іджевані відбулося повстання трудящих проти дашнакського уряду, у результаті якого створено революційний комітет, який звернувся за допомогою до «братської» Радянської Росії. У будинку, де містився революційний комітет, у радянські часи облаштували історико-революційний музей. Там в окремому ящику зберігався телеграфний апарат, на якому була передана телеграма голови ревкому Вірменії С. Касьяна Леніну про встановлення у Вірменії Радянської влади. У Кривого мосту через Агстев, по якому до міста вступила 11-та Червона армія, потім була побудована гідроелектростанція.

У 1958 році Іджеван став селищем міського типу, в 1961-му — містом, а в 1970-му — містом республіканського підпорядкування. У 1964 році в Іджеван було проведено природний газ.

Північний схід республіки, зокрема Іджеванській район, здавна славився своїми майстрами-килимарями: виткані ними килими «Карпет», «хурджини» виділяються соковитими фарбами і тонкістю малюнка. У Державному історичному музеї Вірменії експоновані прекрасні зразки старовинних іджеванських килимів. У місті діє історико-етнографічний музей.

• Валанс (фр. Valence), Франція

• Казумов Норік Багратович (* 1926) — радянський вчений в області технології і хімії виноробства.
• Нікол Пашинян (нар. 1975) — вірменський журналіст, редактор, громадсько-політичний та державний діяч, лідер Вірменської революції 2018 року, Прем'єр-міністр країни.