Протока Сенявіна

Протока Сеня́віна (рос. Пролив Сеня́вина) — протока в північно-західній частині Берингового моря, біля берегів Чукотського півострова, між островами Аракамчечен та Ітигран.

Протока Сенявіна
Розташування
Координати 64.7761° пн. ш. 172.6358° зх. д. / 64.7761; -172.6358
Прибережні країни Росія
Море Берингове море
Макс. глибина 90 м
Ширина 1,7-9 км
Мапа

Названа Ф. П. Літке на честь російського адмірала Д. Н. Сенявіна[1].

Топографія

У північному кінці протоки, за декілька кілометрів від мису Неегчан, в протоку впадає річка Моріч. Південніше цієї річки знаходиться губа Пенкегней, оточена високими горами. На північний захід від губи розташована бухта Адлера, південніше — губа Аболешева і Мис Мертенса.

Найближчий населений пункт — село Янракиннот.

Гідрологія

По протоці проходить течія арктичних вод із півночі. Протока замерзає в грудні, при цьому льодовий покрив нерідко руйнується штормами і розноситься течіями. Кожної зими характерне утворення заприпайної ополонки. Розкриття акваторії трапляється в середині червня, повне звільнення від решти льоду може тривати до початку липня.

Середня глибина протоки становить 30-40 м. Припливи півдобові, різниця рівнів моря в велику і малу воду сягає 1,5 м.

У місці впадання в акваторію протоки річки Ключовий розташоване хлоридно-натрієве термальне джерело з температурою близько +80 °C.

Клімат

Клімат в районі протоки океанічний, прохолодний, при цьому відносно м'який. Річна амплітуда температур не перевищує 40 °C. Середньорічна температура повітря становить 4,9 °C, мінімальна температура становила -42 °C, максимальна +21 °C. Безморозний період триває 68 днів. Влітку часто трапляються шторми і тумани. Річна сума опадів становить 530 мм. У зимовий період часті завірюхи, стійкий сніговий покрив зберігається 248 днів на рік.

Фауна

У Сенявінскій протоці висока концентрація гніздувань морських птахів і трансконтинентальних мігрантів, тут облюбували місце відпочинку і нагулу морські ссавці — білухи, сірі кити, тихоокеанські моржі. Іноді зустрічаються косатки і гренландські кити.

Звіробійний промисел

Акваторія протоки традиційно використовується місцевими ескімосами для промислу моржа, білухи, і в обмеженому обсязі — китів. Полювання на прибережних моржевих лежбищах суворо заборонено.

Культурна спадщина

В околицях протоки виявлено більше десятка археологічних пам'яток давньоескімоських культур, що відносяться до різних епох — від давньоберингоморської (3-4 тис. років тому) до рецентної ескімоської (100—500 років). Найвідоміша — святилище «Китова алея» на острові Іттигран.

У протоці встановлено пам'ятник китобійної флотилії «Алеут».

Примітки
  1. Novikova, Klavdiâ Aleksandrovna; Menovŝikov, Georgij Alekseevič; Akademiâ nauk SSSR. Dal'nevostočnyj naučnyj centr. Severo-vostočnyj kompleksnyj institut; Laboratoriâ arheologii, istorii i ètnografii (1989). Toponimičeskij slovar' Severo-Vostoka SSSR. Magadan: Magadanskoe knižnoe izd-vo. ISBN 5-7581-0044-7. OCLC 489827806.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.