Процеси перекиду

Процеси перекиду - процеси зіткнення між квазічастинками в кристалах, при яких закон збереження імпульсу зберігається з точністю до вектора оберненої ґратки.

${\displaystyle \hbar \mathbf {K} _{f}=\hbar \mathbf {K} _{i}+\hbar \mathbf {g} }$,

де ${\displaystyle \hbar }$ - зведена стала Планка, ${\displaystyle \mathbf {K} _{i}}$ - сумарний початковий хвильовий вектор усіх квазічастинок, ${\displaystyle \mathbf {K} _{f}}$ - сумарний кінцевий хвильовий вектор усіх квазічастинок, ${\displaystyle \mathbf {g} }$ - довільний вектор оберненої ґратки.

Процеси перекиду важливі, наприклад, для такого явища, як теплопровідність діелектриків. Завдяки цим процесам квазічастинки можуть розсіюватися при зіткненнях на великі кути.[1][2][3]