Пряшівська архієпархія

Пряшівська єпархія була створена 1816 р. цісарем і угорським королем Францом І.

1818 — підтверджена папою Пієм VII виділенням із Мукачівської єпархії 194 парохій з близько 150 000 вірних.

1880 — відкрито єпархіальну семінарію, 1895 — дяківсько-учительську семінарію, 1936 — греко-католицьку гімназію у Пряшеві.

Єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження (Редемптористів, Василіян та сестер Служебниць; сестри Василіянки діяли в єпархії від 1922 року.

У 1920-х pp. унаслідок релігійної боротьби певне число греко-католиків перейшло на православ'я (у 1930 р. — 6 парохій, 7 000 вірних).

Через зміну державних кордонів 1939 року у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх Ватикан сформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Після 1945 p., по відновленні Чехо-Словаччини, греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу.

1948 року під юрисдикцією пряшівського єпископа перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68 400; Празька і Брненська парохії та 15-18 місійних станиць), разом — 292. 600[1]

28 квітня 1950 на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископи ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді Московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцьку, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (в історичних її кордонах); з 23 листопада 1951 вони творять так звану Автокефальну Православну Церкву ЧССР (ЧСПЦ), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений Московським патріархом; а потім — митрополит Доротей Филип (1964—1999), уродженець Закарпаття.

Під час чехо-словацької лібералізації 13 червня 1968 уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священиків. Єпископ Гонко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво Пряшівською єпархією, повернувся до Пряшева, але група словацьких греко-католицьких священиків, що згуртувалася у Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І.Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного зі своїх членів — о. І.Гірки, який перебрав управління Пряшівською єпархією 2 квітня 1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Усі греко-католики — словаки». Внаслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-слов'янську мову й східний обряд.

30 січня 2008 року папа Бенедикт XVI реформував структуру Словацької греко-католицької церкви. Пряшівська греко-католицька єпархія отримала статус архієпархії-митрополії, якій підпорядковані дві єпархії — з центрами в Кошице та Братиславі.

Пряшівськими єпархами були:

• єпископ Григорій Таркович (1818—1841),
• єпископ Йосиф Гаганець (1842—1875),
• єпископ Миколай Товт (1876—1882),
• єпископ Ян Валій (1882—1911),
• єпископ Стефан Новак (1913—1918),

…

• єпископ Павло Ґойдич (1940—1960),

…

• єпископ Ян Гірка (1990—2002).

Пряшівськими апостольськими адміністраторами були:

• єпископ Діонісій Няраді (1922—1926),
• єпископ Павло Ґойдич (1926—1940),
• єпископ Ян Гірка (1969—1989).

Пряшівськими вікарними архієреями були:

• єпископ Василій Гопко (1946—1976),
• єпископ Мілан Хаутур (1992—1997).

Єпископи Павло Ґойдич та Василій Гопко беатифіковані — проголошні Папою блаженними священномучениками (у 2001 та 2003 роках відповідно).

З 11 грудня 2002 року єпархію очолює єпископ Ян Баб'як (з 30 січня 2008 року — архієпископ)

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Духнович А. История Пряшевской Єпархии, рос. переклад Кустодіева, перевидана у творах О.Духновича, т. 2. — Пряшів, 1967
• Пекар А. Нариси Історії церкви Закарпаття. — Рим, 1967
• Hopko V. Greko-Katoličeskaja Cerkov 1846—1946. — Пряшів, 1946
• Pekar A. Historic Background of the Eparchy of Prjashev. — Пітсбурґ, 1968
• Kubinyi J. The History of Prjašiv Eparchy. — Рим, 1970
• The Tragedy of Gr. Cath. Church in Czechoslovakia. — Нью-Йорк, 1971
• Любомир Белей. Затоплені асиміляцією. Історія українців Словаччини: від незнання до безпам'ятства // Український тиждень, № 6 (171), 11.02.2011