Псевдомалахіт

Псевдомалахіт (рос. псевдомалахит; англ. pseudomalachite; нім. Pseudomalachit m мінерал, основний фосфат міді острівної будови.

Псевдомалахіт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Cu₅(PO₄)₂(OH)₄
Nickel-Strunz 10 8.BD.05[2]
Dana 8 41.4.3.1
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честь малахіт[3],
псевдо-d[3]
Типова місцевість Райнбрайтбах[4]
 Псевдомалахіт у Вікісховищі
Псевдомалахіт
Псевдомалахіт

Загальний опис

Хімічна формула:

Склад у %: CuO — 70,8; P2O5 — 21,2; H2O — 8,0.

Сингонія моноклінна. Форми виділення: голчасті, ниркоподібні кристали й радіальново-локнисті агрегати.

Спайність досконала до недосконалої по (100).

Густина 4,1-4,3 .

Твердість 5,0-5,5.

Колір темний смарагдово-зелений до голубувато-зеленого.

Риса зелена.

Блиск сильний шовковистий. Крихкий.

Злам раковистий.

Розчиняється в HCl.

Вторинний мінерал зони окиснення мідних родовищ.

Знайдений на Уралі (РФ), в графстві Корнуолл (Англія), в Боголо (Португалія), Гов і Галендорф (Баварія) ФРН, в Лібетова (Словаччина) та ін.

Від псевдо… і назви мінералу малахіту (J.F.L.Hausmann, 1813).

Синоніми: діаспор мідний, празин, празин-хальцит, реніт, тромболіт, дигідрит, фосфорохальцит.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Псевдомалахіт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Псевдомалахіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.