Псурцев Микола Дем'янович

Народився 23 січня (4 лютого) 1900 року в родині військового. У 1907 році поступив на навчання до Сергіївської, а потім до Арсенальської школи Києва. Закінчивши шкільне навчання, з вересня 1915 року — учень телеграфіста, телеграфіст станції Понирі Московсько-Курської залізниці, станції Курськ, потім працював в Фатезькій поштово-телеграфній конторі. З 1916 року — чиновник 8-го розряду в Курській привокзальній поштово-телеграфній конторі.

У лавах Червоної армії з 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії. З лютого по грудень 1918 року — червоноармієць загону І. С. Кожевникова на Українському фронті. З грудня 1918 року — телеграфіст штабу 9-ї армії; військовий комісар телеграфу управлінь зв'язку армії.

Член РКП(б) з липня 1919 року.

З липня 1920 по січень 1921 року — військовий комісар управління зв'язку 12-ї армії, відповідав за зв'язок магістралі Київ — Гомель — Орша — Мінськ. З сiчня 1921 року — військовий комісар відділу Управління зв'язку штабів України та Криму. З червня 1921 року — комісар 6-го полку зв'язку.

З листопада 1921 по 1924 рік навчався в Московській вищій військовій школі зв'язку, яку закінчив з відзнакою.

З липня 1924 року — помічник інспектора Управління зв'язку штабу Сибірського військового округу. З листопада 1927 року по липень 1930 року — командир і комісар 10-го окремого полку зв'язку, розквартированого в місті Костромі.

З липня 1930 по 1934 рік — студент факультету провідного зв'язку Ленінградської військово-технічної академії (електротехнічної академії зв'язку).

З 1934 року — помічник начальника Управління зв'язку Червоної армії, з лютого 1935 року — заступник начальника відділу бойової підготовки Управління зв'язку Червоної армії. З січня 1936 року — начальник вузла зв'язку Народного Комісаріату оборони СРСР. У травні 1937 року призначений начальником Центрального телефонно-телеграфного управління Народного Комісаріату зв'язку СРСР.

З березня 1938 року — уповноважений Народного Комісаріату зв'язку СРСР по Далекосхідному краю. З квітня 1939 року — начальник навчального відділу Військової електротехнічної академії Червоної армії.

Під час радянсько-фінської війни 1939—1940 років — начальник зв'язку Північно-Західного фронту на Карельському перешийку.

З червня 1940 року — заступник начальника Управління зв'язку Червоної армії. Під час німецько-радянської війни служив начальником управління зв'язку Західного напрямку і Західного фронту (липень 1941 — лютий 1944 року), забезпечував зв'язок штабу фронту з військами в оборонних боях у Білорусії, під Смоленськом, в битві під Москвою, в Ржевсько-Вяземській, Спас-Дем'янській та Вітебській операціях. З лютого 1944 року — 1-й заступник начальника Головного управління зв'язку Червоної армії.

У 1945 році брав безпосередню участь у війні з Японією на посаді начальника Управління зв'язку штабу Головнокомандувача радянськими військами на Далекому Сході.

Після війни продовжив службу в армії. З квітня 1946 року — начальник зв'язку Генерального штабу Збройних сил СРСР.

У листопаді 1947 — 30 березня 1948 року — 1-й заступник міністра зв'язку СРСР.

30 березня 1948 — 3 вересня 1975 року — міністр зв'язку СРСР.

З вересня 1975 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 9 лютого 1980 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

• генерал-майор військ зв'язку (4.06.1940)
• генерал-лейтенант військ зв'язку (27.07.1942)
• генерал-полковник військ зв'язку (20.04.1945)

• Герой Соціалістичної Праці (3.02.1975)
• п'ять орденів Леніна (21.02.1945; 3.02.1960; 18.07.1966; 3.02.1970; 3.02.1975)
• орден Жовтневої Революції (1.02.1980)
• чотири ордени Червоного Прапора (21.03.1940; 2.01.1942; 9.11.1944; 24.06.1948)
• орден Кутузова І ст. (8.09.1945)
• орден Кутузова ІІ ст. (28.09.1943)
• орден Суворова ІІ ст. (9.04.1943)
• лицар-командор ордена Британської Імперії (Велика Британія) (1944)
• медалі

• Псурцев Николай Демьянович (рос.)