Пташников Іван Миколайович

Іван Миколайович Пташников (біл. Іван Мікалаевіч Пташнікаў, 7 жовтня 1932, с. Задроздне, Плещеницький район, зараз в Логойський район 28 липня 2016, Мінськ) білоруський письменник. Заслужений працівник культури Білоруської РСР (1984). Лауреат Державної премії імені Якуба Коласа (1978) за повість «Найдорф».

Пташников Іван Миколайович
біл. Іван Пташнікаў
Народився 7 жовтня 1932(1932-10-07)[1]
Задроздне, Крайська сільська рада, Plieščanicy Districtd, Білоруська РСР, СРСР
Помер 28 липня 2016(2016-07-28)[2][3] (83 роки)
Мінськ, Білорусь
Поховання Північний цвинтар
Країна  СРСР
 Білорусь
Діяльність письменник, поет
Alma mater Інститут журналістики БДУd (1957)
Мова творів білоруська
Членство Спілка письменників СРСР і Союз білоруських письменників
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. До війни закінчив 3 класи Задрозденської початкової школи. Після війни — Крайську семирічку (1948), Плешчаницьку білоруську середню школу (1951). Працював у редакції плещеницької районної газети «Ленінець», вчителем Лонвавської початкової школи. Закінчив відділення журналістики філологічного факультету БДУ (1957). Редактор художньої літератури в Державному видавництві БРСР (1957—1958), редактор відділу прози журналу «Молодість» (1958—1962), з 1962 — редактор відділу прози журналу «Полум'я». Член СП БРСР (з 1959).

У 2005 році І. Пташников пережив інсульт, після цього не міг сам ходити і з дому його виводили тільки в лікарні. Мав творчі задуми, давав інтерв'ю, але, з власних слів, не мав сил писати. Помер 28 липня 2016 року у своїй квартирі в Мінську.

Творчість

Дебютував з віршем «На рідному полі», 1952. Перший прозовий твір — повість «Чачык» опублікував у 1957 (журнал «Полум'я»). Автор збірок повістей та оповідань «Зерно падає не на камінь» (1959) та «Степан Жихар з Стешиць» (1966), повістей «Лонва» (1965, 1982), «Тартак» (1968, за сценарієм автора поставлено в 1973 р. однойменний телефільм), «Найдорф» (1976), романів «Чекай в далеких Гринях» (1962), «Мсціжы» (1972), «Олімпіада» (1985, поставлено однойменний телеспектакль, 1989). У 1980 вийшли Вибрані твори в 2 томах, в 1990—1992 — Зібрання творів у 4 томах. Багато творів письменника перекладені на іноземні мови. 

Творча прихильність І. Пташникова-прозаїка — сільська тематика, знання повсякденного побуту, звичаїв, психології селян, здатність автора ґрунтовно і всебічно показати діалектику характерів, правду реальних обставин. В його оповіданнях («Алёшка», «Алені», «Бежанка»), повісті «Лонва» вперше почала виявлятися особлива увага до внутрішнього стану людини, зазвучав мотив війни в долях людей. Тема війни займає в творчості письменника значне місце. Трагедії спалених разом з людьми сіл, таких, як Дальва (повість «Тартак», 1968), боротьба партизанів і жителів окупованої Білорусі проти окупантів (повість «Найдорф», 1976), антивоєнний пафос багатьох оповідань свідчать про те, що війна в І. Пташникова своя, пережита в дитинстві.

Визнання

Нагороджений орденом «Знак Пошани» і медаллю. Заслужений працівник культури Білоруської РСР (1984). Лауреат Державної премії БРСР імені Якуба Коласа (1978) за повість «Найдорф».

Вибрана бібліографія

  • Тартак / Пташнікаў І. — Мн.:, Мастацкая літаратура, 2000.
  • У зб.: Сена на асфальце. — Мн.: Літаратура і мастацтва, 2016. — («Бібліятэка выбраных твораў»).

Примітки

Література

  • Андраюк С. Чалавек на зямлі: Нарыс творчасці І. Пташнікава. — Мн., 1987.
  • Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X
  • Пташнікаў Іван // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. Мн.: БелЭн, 1992—1995.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.