Публій Корнелій Сципіон Сальвіто

Пу́блій Корне́лій Сципіо́н Сальві́то (також іноді його агномен передають ще як Сальвітіон або Салюціо, лат. Publius Cornelius Scipio Salvito або Salvitone або Salutio; I століття до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч пізньої Римської республіки.

Публій Корнелій Сципіон Сальвіто
лат. Publius Cornelius Scipio Pomponianus Salvitto
лат. Cornelius Scipio Salutio[1]
Ім'я при народженні Publius Cornelius Scipio
Народився невідомо
Стародавній Рим
Помер невідомо
невідомо
Громадянство Римська республіка
Діяльність політик і військовий
Суспільний стан патрицій[2]
Посада консул
Рід Корнелії
Батько Луцій Корнелій Сципіон Еміліан Азіатський
Мати невідомо
У шлюбі з Скрибонія
Діти Публій Корнелій Сципіон, Корнелія Сципіона

Біографія

Походив з давнього патриціанського роду Корнеліїв, його гілки Сципіонів. Був у родинних зв'язках з переможцем Ганнібала Публія Корнелія Сципіона Африканського. Агномен «Сальвіто» йому був наданий через його схожість із артистом-мімом того часу, що мав таке ж ім'я.

Публій Корнелій Сципіон одружився з Скрибонією, внучкою Гнея Помпея Великого. Це був її другий шлюб, а в Публія перший. Вони мали двох дітей — Публія Корнелія Сципіона, і Корнелію Сципіону, з якою потім одружився Павло Емілій Лепід. У 41/40 роках до н. е. Публій Корнелій Сципіон и був змушений розлучитися зі Скрібонією з політичних причин. Її дядько Секст Помпей примусив її вийти заміж за Октавіана, щоб зміцнити свій союз з ним. Публій Корнелій Сципіон вдруге не одружився.

Існує версія, що він не був чоловіком Скрибонії, а її другим чоловіком був Луцій Корнелій Лентул Марцеллін, ймовірно син Гнея Корнелія Лентула Марцелліна. Луцій Корнелій Лентул Марцеллін був по жіночій лінії родичем Публія Корнелія Сципіона Еміліана. Він був консулом-суффектом 38 року і претором 44 року. Із Скрибонією мав двох синів — Луція Корнелія Лентула Марцелліна, який помер молодим, і Гнея Корнелія Лентула та дочку Корнелію[3]. А Публій Корнелій Сципіон взагалі начебто не женився за життя. Ця версія заснована на тому, що у «Fasti Magistrorum Vici» Публія Корнелія Сципіона Сальвіто було названо консулом-суффектом 35 року до н. е., тоді як того року за іншими даними консулом-суффектом був Публій Корнелій Долабелла.

Згідно із Светонієм під час громадянської війни за Рим між Гаєм Юлієм Цезарем і Гнеєм Помпеєм Великим Публій Корнелій Сципіон прийняв бік останнього, після його загибелі підтримав боротьбу Квінта Цецилія Метелла Пія Сципіона Назіки проти Цезаря, 46 року до н. е. взяв участь у декількох битвах, після програшу у битві при Тапсі був помилуваний Цезарем і з сім1єю повернувся до Риму.

Про подальшу його долю відомостей немає.

Родина

Примітки
  1. Smith W. Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology / W. Smith — 1849. — 1219 p.
  2. Digital Prosopography of the Roman Republic
  3. C. Settipani, «Continuité gentilice et continuité sénatoriale dans les familles sénatoriales romaines à l’époque impériale», 2000, p. 50—52. (італ.)

Джерела
  • Fasti Magistrorum Vici (лат.) (опубліковано 1935 року)
  • Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, «Scipio 30» и «Scipio 31», v. 3, page 751 (англ.)
  • John Scheid, Scribonia Caesaris et les Cornelii Lentuli, У: Bulletin de Correspondence Hellénique 100, 1976, S. 485—491
  • CIL 6, 26033: Libertorum et familiae Scriboniae Caesar(is) et Corneli Marcell(ini) f(ilii) eius (лат.)
  • Секст Проперцій 4, 11, 65–66. (лат.)
  • Светоній, De vita caesarum — Divus Augustus, lxii. — Divus Iulius, lix. (лат.)
  • Плутарх, Vite parallele 52:5. (лат.)
  • Пліній Старший, VII, 12:30:2 (лат.)
  • Syme R. The Augustan aristocracy. Oxford, 1986. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.