Пульсар Вітрил

Пульсар Вітрил (англ. Vela Pulsar, PSR J0835-4510 або PSR B0833-45) — це радіо-, оптичний, рентгенівський і гамма-пульсар, пов'язаний із залишком наднової Вітрил.

Пульсар Вітрил

Пульсар Вітрил та оточуючий його плеріон (туманність з вітром пульсара)
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Вітрила
Пряме піднесення 08г 35х 20.65525с
Схилення -45° 10′ 35.1545″[1]
Видима зоряна величина (V) 23.6
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) {{{radial_v}}} км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: {{{prop_mo_ra}}} мас/р
Схил.: {{{prop_mo_dec}}} мас/р
Паралакс (π) {{{parallax}}} ± {{{p_error}}} мас
Відстань 959+248
−163 св. р.
(294+76
−50[2] пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)		 {{{absmag_v}}}
Інші позначення
HU Vel, PSR J0835-4510, PSR B0833-45, 4U 0833-45, 2CG 263-02, 2E 0833.6-4500, 3EG J0834-4511, H 0833-450, INTEGRAL1 5, SNR G263.6-02.8

Характеристики

Пульсар обертається 11,195 разів на секунду[3] (тобто має період 89,33 мілісекунд — найкоротший відомий на момент його відкриття), а залишок від вибуху наднової за оцінками розширюється зі швидкістю 1 200 км/с[4].

Пульсар має третій за яскравістю видимий компонент серед всіх відомих пульсарів (V = 23,6 видимої зоряної величини)[5], який пульсує двічі для кожного радіоімпульсу.

Крім того, пульсар Вітрил є найяскравішим постійним об'єктом на небі у високоенергетичних гамма-променях.

Дослідницькі кампанії

Зв'язок пульсара Вітрил із залишком наднової Вітрил, встановили астрономи Університету Сіднея 1968 року[6]. Це був прямий спостережуваний доказ того, що наднові утворюють нейтронні зорі.

Дослідження, проведені Келлоггом із колегами на даних супутника UHURU в 1970-71 роках показали, що пульсар Вітрил і об'єкт Вітрила Х є окремими, але просторово пов'язаними об'єктами. Термін Вітрила Х використовувався, щоб описати весь залишок наднової[7], але Вейлер і Панагія 1980 року встановили, що Вітрила Х насправді є плеріоном, що розташований у більш тьмяному залишку наднової[відсутнє в джерелі] та рухається енергією (вітром) пульсара[8].

12 травня 2015 року НАСА запустило дослідницьку повітряну кулю з Аліс-Спрингс у Північній території Австралії, яка несла кілька інструментів, розроблених у межах спільного проекту Нагойского університету й університету Кобе в Японії для вимірювання випромінювання гамма-променів від пульсара Вітрил. Політ мав завершитися біля Лонгріч, Квінсленд, після заходу сонця[9].

Позначення

Пульсар іноді називають Вітрила Х, але це явище окреме і від пульсара, і від туманності Вітрила Х. Радіо-огляд області Вітрила-Puppis А телескопом Міллс Кросс у 1956-57 роках виділив три сильні джерела радіовипромінювання: Вітрила X, Вітрила Y та Вітрила Z. Ці джерела є спостережувано близькими до залишку наднової Puppis A, який також є сильним джерелом рентгенівського і радіо- випромінення[10].

Пульсар і пов'язану з ним туманність не слід плутати з Вітрила Х-1 — розташованою неподалік, але не пов'язаною масивною рентгенівською подвійною зорею.

У музиці

Випромінення пульсара Вітрил і пульсара PSR B0329+54 були перетворені в чутний звук французьким композитором Жерара Гризе і використані у творі Ле-нуар-де-л'етуаль (фр. Le noir de l'étoile, букв. «Чорнота зорі», 1989-90)[11][12][13].

Галерея
  • Цикл імпульсного гамма-випромінювання від пульсара Вітрил
  • Положення пульсара Вітрил в Чумацькому шляху

Примітки
  1. Vela pulsar. SIMBAD. Процитовано 9 січня 2013.
  2. Caraveo, P. A.; De Luca, A.; Mignani, R. P.; Bignami, G. F. (November 2001). The Distance to the Vela Pulsar Gauged with Hubble Space Telescope Parallax Observations. Astrophys. J. 561 (2): 930–937. Bibcode:2001ApJ...561..930C. arXiv:astro-ph/0107282. doi:10.1086/323377.
  3. Manchester, R. N.; Hobbs, G. B.; Teoh, A.; Hobbs, M. (August 2005). ATNF Pulsar Catalogue: J0835-4510. VizieR Online Data Catalog. Bibcode:2005yCat.7245....0M.
  4. Lyne, Andrew G.; Graham-Smith, Francis (1998). Pulsar Astronomy (вид. 2nd). Cambridge University Press. ISBN 0-521-59413-8.
  5. Mignani, R. P.; Zharikov, R. P.; Caraveo, P. A. (October 2007). The Optical Spectrum of the Vela Pulsar. Astronomy and Astrophysics 473 (3): 891. Bibcode:2007A&A...473..891M. arXiv:0707.2036. doi:10.1051/0004-6361:20077774.
  6. Large, M. I.; Vaughan, A. E.; Mills, B. Y. (October 1968). A Pulsar Supernova Association?. Nature 20 (5165): 340–341. Bibcode:1968Natur.220..340L. doi:10.1038/220340a0.
  7. Kellogg, E.; Tananbaum, H.; Harnden, F. R., Jr.; Gursky, H.; Giacconi, R.; Grindlay, J. (August 1973). The X-ray Structure of the Vela X Region Observed from Uhuru. The Astrophysical Journal 183: 935–940. Bibcode:1973ApJ...183..935K. doi:10.1086/152279.
  8. Weiler, K. W.; Panagia, N. (October 1980). Vela X and the Evolution of Plerions. Astronomy and Astrophysics 90 (3): 269–282. Bibcode:1980A&A....90..269W.
  9. Jeffery, Mark; Sleath, Emma (12 травня 2015). Huge research balloon launched in Alice Springs to observe neutron star Vela Pulsar. ABC News (Australia). Процитовано 12 травня 2015.
  10. Rishbeth, H. (December 1958). Radio Emission from the Vela-Puppis Region. Australian Journal of Physics 11 (4): 550–563. Bibcode:1958AuJPh..11..550R. doi:10.1071/PH580550.
  11. Del Re, Giuseppe (2000). The Cosmic Dance: Science Discovers the Mysterious Harmony of the Universe. Philadelphia: Templeton Foundation. с. 24–25. ISBN 978-1-890151-25-6.
  12. Luminet, Jean-Pierre (2011). Illuminations: Cosmos et esthétique (фр.). Paris: Odile Jacob. с. 419–420. ISBN 978-2-7381-2562-0.
  13. Gérard Grisey (1946-1998): Le Noir de l'Étoile (1989-1990) (фр.). IRCAM. Процитовано 12 січня 2016.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.