Пучков Микола Георгійович

Виступав за московські команди ВПС (1950–1953), ЦСКА (1953–1962) та ленінградський СКА (1962–1963). У складі столичних армійських клубів дев'ять разів здобував золоті нагороди у чемпіонатах СРСР. Другий призер 1954, 1957; третій — 1962. Всього у чемпіонатах СРСР провів 220 матчів. Володар кубка СРСР 1952, 1954–1956, 1961; фіналіст — 1951. За результатами сезону вісім разів обирався до символічної збірної (1954–1960, 1962).

З 1949 по 1952 рік провів 21 матч у чемпіонаті СРСР з футболу за ВПС.

У складі національної збірної був учасником двох Олімпіад (1956, 1960). У Кортіна-д'Ампеццо здобув золоту нагороду, а через чотири роки у Скво-Веллі — бронзову.

Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955, 1957–1959; третій призер 1960. На чемпіонатах Європи — шість золотих (1954–1956, 1958–1960) та одна срібна нагорода (1957). В 1959 році був визнаний найкращим воротарем турніру. На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 38 матчів, а всього у складі збірної СРСР — 94 матчі[1].

У 1963–1973, 1974–1977, 1978–1980 та 2002 року очолював СКА (Санкт-Петербург). Під його керівництвом команда вперше в своїй історії здобула бронзову нагороду чемпіонату СРСР. Двічі брала участь у фіналах кубка СРСР (1968, 1971). Переможець кубка Шпенглера 1970, 1971. У обох турнірах армійська команда виявилася сильнішою за чехословацькі клуби («Дукла» та «Слован»).

На чемпіонаті світу 1972 року був помічником головного тренера збірної СРСР Всеволода Боброва.

В останні три роки свого життя працював старшим тренером дитячої хокейної школи команди СКА (Санкт-Петербург).

Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1957) та Трудового Червоного Прапора (1971). Заслужений майстер спорту СРСР (1954) та заслужений тренер СРСР (1971).

• Статистика виступів на Олімпійських іграх (англ.)
• Біографія на сайті Championat.com (рос.)
• Енциклопедія ЦСКА (рос.)
• Профіль на сайті Yandex.ru (рос.)
• Профіль на сайті Chidlovski.net (англ.)
• Статистика на сайті Eurohockey.net (англ.)