Південноафриканський коледж об'єднаного світу Вотерфорд Камхлаба

Школа Вотерфорд була заснована зусиллями групи педагогів, яку організував і надихав молодий британський вчитель Майкл Стерн, на противагу існуючій на той час у Південній Африці освітній системі, що розділяла учнів за расовими, релігійними та майновими ознаками і базувалася на політиці апартеїду в ПАР. Майкл Стерн та його однодумці мали на меті забезпечити обдарованим дітям будь-якої раси чи віросповідання доступ до високоякісної середньої освіти незалежно від їхньої платоспроможності.[9] Кампус школи було побудовано на території маєтку Вотерфорд Парк (англ. Waterford Park Estate) на мальовничих пагорбах поблизу Мбабане за проектом португальсько-мозамбікського архітектора Амансіо д'Альпоіма Міранди Гідеса, відомого як «Панчо Гедес», який виконав проект безкоштовно і виявив бажання, щоб двоє його синів мали змогу навчатися у цій школі. Школа відкрилася 3 лютого 1963. Першими її учнями були 16 хлопчиків.[2]

У п'ятницю 3 листопада 1967 у супроводі прем'єр-міністра Есватіні принца Махосіні Джахесо Дламіні школу відвідав Його Високість, король Есватіні Собуза II, який висловився про школу як про «світ у мініатюрі» і дав школі почесне ім'я «Камхлаба». На той час у школі навчалися 116 учнів.

Школа та її освітні програми пройшли процедуру акредитації та отримали схвалення у Кембриджській міжнародній системі оцінювання.[10] Для забезпечення високої якості освіти і можливості випускникам продовжувати навчання у кращих університетах світу, у випускних класах школи запроваджувалися освітні програми «IB World School» (укр. «Світової школи міжнародного бакалаврату»). 1 жовтня 1979 була акредитована «Програма для здобуття диплома міжнародного бакалаврату» (англ. IB Diploma Programme) власником та розробником цієї програми — некомерційним освітнім фондом «International Baccalaureate®».[1]

У 1981 році школа Вотерфорд Камхлаба офіційно увійшла до світової освітньої мережі «Коледжі об'єднаного світу» і змінила свою назву на «Waterford Kamhlaba United World College of Southern Africa» (укр. Південноафриканський коледж об'єднаного світу Вотерфорд Камхлаба), ставши четвертою в історії UWC школою, та першою такою школою на африканському континенті.[5]

Відомий англійський актор, режисер, філантроп і меценат Річард Аттенборо був палким прихильником міжнародного освітнього руху «Коледжі об'єднаного світу», і був частим гостем учнів коледжу. Разом із дружиною фінансували і заснували «Центр візуальних мистецтв Річарда та Шейли Аттенборо» (англ. Richard and Sheila Attenborough Visual Arts Center). У 2005 разом із Фондом Пола Хамліна побудували заклад драми та музики, «Центр творчого навчання Джейн Холланд» (англ. Jane Holland Centre for Creative Learning), названий на згадку про свою доньку Джейн Холланд, внучку Люсі та тещу Джейн Одрі, які трагічно загинули в цунамі 26 грудня 2004 року.[11]

3 лютого 2013 року виповнилося 50 років з часу відкриття школи Waterford. У вихідні другого та третього лютого 2013 учні, педагогічний колектив, гості та колишні випускники відсвяткували 50-річний ювілей школи. Серед почесних гостей були: один із співзасновників школи та вчитель тих років Тоні Хаттон, який опублікував книгу про школу Вотерфорд та про її історію; Алан Вайтсайд, південноафриканський академік, дослідник та професор Університету Квазулу-Наталь; віцепрем'єр-міністр Свазіленду Темба Масуку і, найбільш почесний гість, 4-ий президент Ботсвани Ян Кхама, якого учні зустріли найтепліше, який розпитував їх, чи примушують їх ходити до церкви, писати щонеділі листа батькам, носити форму, і з гордістю похвалився шкільною краваткою і блайзером, які зберіг ще із учнівських років.[12]

Навчаючись за Кембриджськими програмами загальної середньої освіти, і, завершивши навчання за програмою «Cambridge Secondary 2», учні складають іспити для здобування Міжнародного сертифіката про загальну середню освіту (англ. International General Certificate of Secondary Education  — «IGCSE»).

Міжнародний сертифікат про загальну середню освіту IGCSE визнається та приймається роботодавцями або навчальними закладами практично в усьому світі як об'єктивне свідчення про успішність. До таких країн відносяться країни Європейського Союзу, Північної Америки, Північної Африки, ПАР, Австралія та Нова Зеландія, а також, усі країни, що підписали Лісабонську конвенцію про визнання, [13] у тому числі, і Україна, яка підписала цю конвенцію 11.04.1997, і ввела в дію з 01.06.2000.[14]

Навчаючись за програмою повної загальної середньої освіти «ib-Diploma Programme» (укр. Програма для здобуття диплома),[1] учні складають іспити для здобування диплома міжнародного бакалаврату.

Дипломи міжнародного бакалаврвту про повну загальну середню освіту (англ. The IB diploma) надають можливість здобувати вищу освіту та приймаються і визнаються більше, ніж 2 337 університетами у 90 державах світу.[15]

Учні, які вступають до коледжу у випускні класи для навчання за програмою «ib-Diploma Programme», і які не мають достатнього рівня знань для опанування цієї програми, та вільного володіння англійською мовою, можуть мати додатковий підготовчий рік навчання.

Кампус коледжу лежить на схилах пагорбів у приміській зоні Сідвашині, приблизно за п'ять кілометрів від центральних районів Мбабане. На території кампусу розташовуються:

• навчальні класи, лабораторії, бібліотека, IT-центр та центральна площа, де відбуваються урочистості;
• спорткомплекс із критою трибуною, полями для футболу/хокею із м'ячем/регбі/крикету, стіною для скалолазіння, тенісними кортами, майданчиками для сквошу, критими та відкритими волейбольними та баскетбольними майданчиками, басейном тощо;
• багатоцільова актова зала;
• Центр візуальних мистецтв Річарда та Шейли Аттенборо;
• Центр творчого навчання Джейн Холланд та амфітеатр;
• пермакультурні сади;
• магазин, їдальня та буфет;
• місця для відпочинку та ігор.

Інтернат коледжу має чотири резиденції: Екухулені (для учнів молодших класів - для 1 – 3 форм), Есівені (для учнів форми 4 та 5), Елангені та Емлабені (для учнів міжнародного бакалаврату). У вільний від занять час учні інтернату мають можливість займатися активним відпочинком, спортом, мистецтвом, йогою, користуватися комп'ютером, настільними іграми, займатися самонавчанням. Двічі на тиждень учні, за бажання, мають можливість відвідувати Мбабане, користуючись шкільними автобусами. Передбачені туристичні заходи, заняття з веслування на каное, участь у шкільних, між-шкільних та міжнародних змаганнях, концертні та розважальні програми тощо.

Школа відома тим, що у ній навчалися діти та онуки колишнього президента Південної Африки та колишнього президента освітнього руху «Коледжі об'єднаного світу» Нельсона Мандели, діти 11-го Архієпископа Кейптаунського, єпископа Лесото та Йоганнесбурга Емеріта Десмонда Туту та діти активіста і борця з апартеїдом, Генерального директора Африканського національного конгресу Вальтера Сісулу.[16][17]

Фото	Прізвище	Опис	Країна
	Ян Кхама[16]	Політик, 3-ій віце-президент Ботсвани, 4-ий президент Ботсвани
	Анна Лівія	Письменниця та мовознавець, відома публікаціями лесбійсько-феміністичного спрямування
	Річард Грант[16][18]	Британський актор зі Свазіленду, став відомий завдяки ролі Вітнейла у фільмі «Вітнейл і я», що увійшов до списку 100 найкращих британських фільмів за 100 років за версією Британського кіноінституту
	Маказіве Мандела-Амуа	Донька Нельсона Мандели від першої дружини
	Зенані Мандела-Дламіні	Донька Нельсона Мандели
	Зіндзі Мандела	Донька Нельсона Мандели
	Ліндіве Сісулу[16]	Донька Генерального директора Африканського національного конгресу Вальтера Сісулу, політик, член Національного виконавчого комітету Африканського національного конгресу, член парламенту ПАР з 2019, Міністр з питань людських поселень, води та санітарії (2019-; 2014-2018), Міністр міжнародних відносин та співробітництва (2018-2019); Міністр державних служб та адміністрації (2012-2014); Міністр оборони та ветеранів (2009-2012); Міністр житлового господарства (2004-2009); Міністр розвідки (2001-2004)
	Меттью Френсіс Перріс	Політик, письменник, журналіст, член Парламенту від Консервативної партії (1979-1986)
	Робін Чейз	Підприємець у сфері транспортних перевезень, співзасновник компанії «Zipcar»
	Ксохчітл Торрес Смолл	Юрист і політик із штату Нью-Мексико[19]
	Ігнасіо Паділья	Письменник
	Кемійондо Коутіньо	Драматург, актриса, режисер, стала відомою завдяки дебютному короткометражному фільму «Кенву», який здобув перемогу за найкращий короткометражний фільм на Панафриканському кінофестивалі[20]

• UWC Waterford Kamhlaba. Opportunities to Teach at UWC Waterford Kamhlaba. Leopardfish – International Teaching Vacancies (англійською). 23 серпня 2019. Процитовано 30 листопада 2019.
• Principal. ISASA-The Independent Schools Association of Southern Africa (англійською). Процитовано 7 грудня 2019.
• Waterford: the African school which broke down barriers. The Telegraph (англійською). 16 жовтня 2012. Процитовано 13 грудня 2019.
• David Smith (29 квітня 2013). Southern Africa's first multiracial school celebrates 50 triumphant years. The Guardian (англійською). Процитовано 13 грудня 2019.

• Hatton, Tony. Phoenix Rising. A Memoir of Waterford Kamhlaba’s Early Years [Підйом Фенікса. Спогад про ранні роки Вотерфорд Камхлаба] (англійською). Kamhlaba Publications. с. 195. ISBN 978-0-620-55588-3.