Собуза II

Собуза II (також відомий під ім'ям Нкхотфотджені, сваті Nkhotfotjeni[2], Мона[3], 22 липня 1899 — 21 серпня 1982) — верховний вождь, а пізніше — король Свазіленду. Собуза правив 82 роки — це найдовший достовірно відомий термін правління в історії людства (94-річне правління фараона Пепі II ставиться під сумнів)[4][5][6]. Собуза народився 22 липня 1899 у короля Нгаване V і його дружини (інкхосікаті) Ломави Ндвандве. Нгаване V помер на церемонії інквала, коли Собузі було лише 4 місяці, він був проголошений новим верховним вождем, а регентами при ньому до 1921 року були його бабуся Лаботсібені Мдлулі (Labotsibeni Mdluli)[7] і дядько Малунге[8]. При Собузі Свазіленд отримав незалежність, в результаті чого Собуза змінив титул на короля країни.

Собуза II
сваті Sobhuza II
Народився 22 липня 1899(1899-07-22)[1]
Сомбодзіd, Шіселвені, Есватіні
Помер 21 серпня 1982(1982-08-21)[1] (83 роки)
Мбабане, Есватіні
Країна  Есватіні
Діяльність політик
Титул король
Посада Король Свазилендуd
Рід House of Dlaminid
Батько Нгаване Vd
Мати Ломава Ндвандвеd
У шлюбі з Нтомбіd і Дзелівd
Діти (210) Мсваті III, MaNtofombi Dlaminid, Tsandzile Dlaminid і Thumbumuzi Dlaminid
Нагороди

Дитинство

Король (нгвеньяма) Собуза було народжено в королівській резиденції Зомбодзе 22 липня 1899[9] і став верховним вождем у віці чотирьох місяців[7]. Перед коронацією у 22 роки Собуза здобув освіту в Національній школі свазі і Лавдейлському інституті (Lovedale) Східно-Капської провінції ПАР[9].

Правління

Самостійне правління Собузи тривало понад 60 років і включало визнання незалежності Свазіленду Великою Британією у 1968 році, після чого Собуза став королем країни[7]. На початку правління Собуза займався проблемами межування землі, викликаними британськими законами 1907: він очолив делегацію до короля Георга V в Лондон і передав йому петицію про повернення земель народу свазі[10]. У 1929 році він подав прохання про перегляд межування в Таємну раду Великої Британії, проте йому було відмовлено, зважаючи на те, що Закон про іноземні юрисдикції виводив дії адміністрації протекторату з-під британської судової влади[9].

Роль Собузи в управлінні в колоніальний період була церемоніальною, проте він був впливовою людиною і розглядався як голова свого народу[9] У 1953 році він відвідав коронацію Єлизавети II[11].

На початку 1960-х років Собуза відіграв важливу роль у подіях, що призвели до проголошення незалежності країни у 1968 році. Він висловив протест постколоніальній конституції вестмінстерської системи, запропонованої британським урядом, за якою він би став конституційним монархом[9]. Після цього він створив партію «Національний рух Імбокодво», що отримала всі крісла в парламенті країни на виборах 1967[9]

Велика Британія визнала його королем у 1967 році, коли Свазіленду було представлено самоврядування. Після проголошення незалежності 6 вересня 1968 Собуза, апелюючи до традиції прямого управління економікою і суспільством, змінив конституцію, розпустив парламент і став абсолютним монархом 12 квітня 1973[9][7]. У 1978 році з'явилася нова конституція, що наказувала повернення до племінних традицій, включаючи формування колегії вибірників з 80 чоловік, яких обирають члени 40 місцевих районів. У правління Собузи економіка країни процвітала завдяки багатим ресурсам Свазіленду[9]

Старість

Собуза відсвяткував діамантовий ювілей у 1981 році, до цього моменту він успішно відновив роль монарха як головного утримувача влади, що приймає всі рішення[9]. На початку 1980-х Собуза спробував встановити контроль над бантустаном Кангване в спробі об'єднати всіх свазі, розділених кордонами, проте йому це не вдалося. Собуза II помер 21 серпня 1982 в палаці у Лобамбі, йому було 83 роки.

Правління Собузи тривало 82 роки і 254 дні, що робить його найдовшим в історії. Єдині два монарха, чиє правління могло тривати довше — давньоєгипетський Пепі II і когурьоський Тхеджохо — проте достовірних даних про тривалість їх перебування на троні немає.

Родина

Собуза продовжив звичай одружуватися на декількох жінках, у нього було 70 дружин, які народили йому 210 дітей у період з 1920 по 1970 рік. Станом на 2000 рік з них вижило 97. На момент смерті у Собузи було понад тисяча онуків.[12]

Нагороди

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Cahoon, Ben. Swaziland. World Statesmen.org. Процитовано 22 лютого 2015.
  3. SNTC. CULTURAL RESOURCES: King Sobhuza II. Процитовано 22 лютого 2015.
  4. Sobhuza II. Student Encyclopedia Britannica.
  5. McWhirter N.. The Guinness Book of Records : [англ.]. — Guinness Superlatives, 1983. — С. 342.
  6. World's Longest Reigning Monarch Dies. The History Channel Australia.
  7. Burke's Royal Families of the World, Volume II. London: Burke's Peerage Ltd. 1980. с. 214, 217–218, 270–271, 320. ISBN 0-85011-029-7.
  8. Platter, John (13 серпня 1979). Long Live the King: Sobhuza II of Swaziland Looks Back on 80 Years and 100 Wives. People.com. Процитовано 28 листопада 2013.
  9. Spence, J. E. Sobhuza II (1899–1982) rev. Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press. Процитовано 22 листопада 2013.
  10. Gale Encylcopedia. Sobhuza II. Answers. Процитовано 22 листопада 2013.
  11. Google Books. Sobhuza II. Emmanuel Kwaku Akyeampong, Henry Louis Gates. Процитовано 1 червня 2014.
  12. Swaziland National Trust Commission. Succession In Swazi Kingship. Sntc.org.sz. Процитовано 28 листопада 2013.
  13. Viewing Page 24 of Issue 43854. London-gazette.co.uk. 31 грудня 1965. Процитовано 28 листопада 2013.
  14. Viewing Page 2796 of Issue 38929. London-gazette.co.uk. 2 червня 1950. Процитовано 28 листопада 2013.
  15. Viewing Page 3096 of Issue 34396. London-gazette.co.uk. 11 травня 1937. Процитовано 28 листопада 2013.
  16. The Presidency. The Order of the Companions of O.R. Tambo. Процитовано 22 лютого 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.