Півненківський цукровий завод

Бурякоцукровий завод в двох верста х від села Тростянець Тростянецької волості Охтирського повіту Харківської губернії Російської імперії був побудований і введений в експлуатацію на початку 1860х років[1].

Будівлі цукрового заводу

В цей час умови роботи на заводі були важкими, робочий день становив 12 годин (працювали по дві зміни з перервою на одну годину), високим був виробничий травматизм[1].

Під час першої російської революції у вересні 1905 року робітники цукрового заводу почали страйк з вимогами 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати і поліпшення умов праці. Страйк тривав шість днів і була пригнічена прибулим Охтирським кавалерійським полком, після чого організатори страйку Залавська, Зайденшнер і Зубченко були заслані в Сибір[1].

В кінці грудня 1917 року в Тростянці була встановлена ​​Радянська влада, а 12 січня 1918 року - обрані Рада робітничих і селянських депутатів та виконком, але вже в квітні 1918 року село окупували австро-німецькі війська (які залишалися тут до листопада 1918 року), в подальшому до грудня 1919 року його залишалося в зоні бойових дій громадянської війни[1].

Надалі, Півненківський цукровий завод (названий на честь робочого Я. Г. Півненко, розстріляного в серпні 1919 року денікінцями) відновив роботу. У 1921 році він справив 1360 пуд ів цукру, в 1926 році - понад 600 тисяч пудів. За цей час чисельність працівників заводу збільшилася до 600 осіб, а продуктивність праці - на 155% [1].

Для підвищення кваліфікації робітників в 1922 році при цукровому заводі була створена школа фабрично-заводського навчання[1].

У 1930 роки робітники заводу брали участь в стаханівський рух, в цей же час на підприємстві було створено духовий оркестр[1].

У 1939 році на заводі налічувалося майже 1500 робочих, потужність забезпечувала переробку 8,5 тис. Центнерів буряка на добу (що майже в два рази перевищувало рівень 1917 року)[1].

В ході Великої Вітчизняної війни з 10 жовтня 1941 до 9 серпня 1943 місто був окупований німецькими військами, під час окупації гітлерівці повністю зруйнували підприємство[1].

Відповідно до четвертого п'ятирічного плану відновлення і розвитку народного господарства СРСР цукровий завод і забезпечуючий його буряком місцевий радгосп були відновлені, при цьому в 1946 році машиноремонтні майстерні заводу стали окремим підприємством[1].

Наприкінці 1960 року Тростянець був підключений до єдиної електромережі країни і газифікований, що дало можливість реконструювати підприємство[1]. Надалі, цукровий завод і бурякорадгосп були об'єднані в Півненківський цукровий комбінат[2], на якому було освоєно виробництво цукру з цукрової тростини.

В цілому, за радянських часів цукровий комбінат входив в число провідних підприємств міста[1][2][3][4][5].

Після проголошення незалежності України комбінат перейшов у відання Державного комітету харчової промисловості України[6].

У липні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію цукрового заводу, що забезпечує його сировиною Півненківського бурякорадгоспу, а також забезпечує діяльність радгоспу відділення райсільгоспхімії[6]. Після цього державне підприємство було перетворено в відкрите акціонерне товариство.

Крім переробки цукрових буряків, він продовжував переробку цукрової тростини[7].

Навесні 2002 року власником підприємства стала дніпропетровська інвестиційна група "Інтерпайп", але в травні 2004 року воно було продано компанії ТОВ "Сумиагросахар"[8]. У 2006 - 2007 рр. почалася процедура ліквідації компанії ТОВ "Сумиагросахар" і розпродаж її майна і активів.

У квітні 2007 року до господарського суду Сумської області за позовом київської страхової компанії «Страховий капітал» почав розгляд справи про банкрутство ВАТ «Півненківський цукровий завод». У травні 2007 року був затверджений реєстр вимог кредиторів до заводу, борг якого Всеукраїнському акціонерному банку оцінили в 7,7 млн. Гривень, ще 1,7 млн. Гривень становили податкові борги. У вересні 2007 року комітет кредиторів, який очолив «VAB Банк», зажадав ліквідації підприємства [9].

У 2012 році завод вже припинив своє існування[10].

Цукровий завод після закриття

• Тростянець
• Цукрова промисловість України

1. Тростянець, Тростянецький район, Сумська область // Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967.
2. Тростянец // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 26. М., «Советская энциклопедия», 1977.
3. Тростянец // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 43. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1956. стр.298
4. Тростянец // Украинская Советская Энциклопедия. том 11 кн.1. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1984.
5. Тростянец // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 2. М., "Советская энциклопедия", 1991.
6. Постанова Кабінету міністрів України № 538 від 20 липня 1995 р. «Про доповнення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році»
7. Пивненковский сахарный завод начал переработку сахарного тростника // "Про Агро.UA" от 15 июля 2003
8. Владислав Ивченко. Поменялся хозяин сумского сахара // "Данкор online" от 19 мая 2004
9. Сахарный вопрос // газета "Шанс" (Сумы), № 39 от 26 сентября 2007
10. Владимир Сурков. Несладкий юбилей Харитоненко // "Данкор online" от 24 октября 2012