Північний Двір

Північний Двір, також Північні претенденти або претенденти Асікаґа — загальна назва шести претендентів на роль імператора в середньовічній Японії, з 1336 по 1392 рік, в Період Намбокутьо[1]. Представники імператорської династії, яка нині править в Японії, є нащадками північних претендентів.

Поділ японського імператорського двору на північний та південний відносять на період правління Імператора Ґо-Саґаз 1242 по 1246 роки. Його наступниками стали два сини Імператор Ґо-Фукакуса та Імператор Камеяма, які правили один за одним. В 1272 році Ґо-Саґа помер, заповівши синам встановити новий порядок наслідування престолу. Його бажанням було, щоб представники, які походили б з двох ліній наслідування, займали б пост імператора почергово. Останню волю батька сини виконали. Але з часом це виявилося неефективним рішенням та привело до суперництва їх нащадків за трон.

В 1333 році Імператор Ґо-Дайґо, нащадок Камеями, встановив трьхрічне абсолютистське правління, відоме як Реставрація Кемму, яке припинило існування сьоґуната Камакура. У відповідь сьоґуни проголосили імператором Коґона, родича Ґо-Дайґо, сина попереднього імператора Ґо-Фусімі і нащадка Ґо-Фукакуси. Після остаточної поразки сьоґуната Камакура Коґон відмовився від своїх претензій на трон, проте нові сьоґуни Асікаґа підтримали його брата Комьо, а пізніше і двох його синів. Таким чином, сім'я Коґона створила альтернативний двір, який став відомий як Північний завдяки своєму розташуванню в Кіото.

Імператори Північного Двору
  1. Імператор Коґон (1332-1333)
  2. —
  3. Імператор Комьо (1336-1348)
  4. Імператор Суко (1348-1351)
  5. —
  6. Імператор Ґо-Коґон (1352-1371)
  7. Імператор Ґо-Ен'ю (1371-1382)
  8. Імператор Ґо-Комацу (1382-1392, потім імператор Японії з 1392 до 1412)

Примітки
  1. Nussbaum, Louis Frédéric and Käthe Roth. (2005). Japan Encyclopedia, p. 251

Література
  • Dower, John W. (1999). Embracing Defeat: Japan in the Wake of World War II. New York: W. W. Norton. ISBN 978-0-393-04686-1; OCLC 39143090
  • Mehl, Margaret. (1997). History and the State in Nineteenth-Century Japan. New York: St Martin's Press. ISBN 978-0-312-21160-8; OCLC 419870136
  • Nussbaum, Louis Frédéric and Käthe Roth. (2005). Japan Encyclopedia. Cambridge: Harvard University Press. ISBN 978-0-674-01753-5; OCLC 48943301
  • Ponsonby-Fane, Richard Arthur Brabazon. (1959). The Imperial House of Japan. Kyoto: Ponsonby Memorial Society. OCLC 194887
  • Thomas, Julia Adeney. (2001). Reconfiguring Modernity: Concepts of Nature in Japanese Political Ideology. Berkeley: University of California Press. ISBN 978-0-520-22854-2; OCLC 47916285
  • (фр.) Isaac Titsingh|Titsingh, Isaac, ed. (1834). Nipon o daï itsi ran; ou, Annales des empereurs du Japon. (écrit par Hayashi Gahō en 1652). Paris: Oriental Translation Fund of Great Britain and Ireland. OCLC 251800045
  • Varley, H. Paul, ed. (1980). A Chronicle of Gods and Sovereigns: Jinnō Shōtōki (écrit par Kitabatake Chikafusa en 1359). New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-04940-5; OCLC 311157159
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.