Підводні човни класу U-1

Підводні човни класу U-1 — тип підводних човнів Ц. К. військового флоту Австро-Угорщини періоду 1-ї світової війни. Вони були збудовані згідно з рішенням 1904 Австрійського Морського Технічного Комітету про необхідність розроблення проекту підводного човна, для чого бракувало досвіду австро-угорських спеціалістів. У січні 1906 було прийняте рішення про необхідність замовлення човнів у провідних іноземних компаній задля порівняння і вивчення їхніх конструкцій. До конкурсу зголосились компанії відомих американських інженерів Саймона Лейка, Джона Голланда та корабельні Germaniawerft концерну Фрідріха Круппа. Човни компанії Lake Torpedo Boat Company Саймона Лейка отримали позначення клас U-1. Човни Germaniawerft позначили клас U-3, а човни Джона Голланда U-5.

U-1
SM U-1
Служба
Тип/клас	Підводний човен
Держава прапора
Належність	Ц.к. військово-морські сили Австро-Угорщини (KuK Kriegsmarine)
Корабельня	Верф пула
Закладено	1907
Спущено на воду	лютий-квітень 1909
Введено в експлуатацію	квітень-червень 1911
Виведений зі складу флоту	1918
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	надводна 229,7 (248,9) т, занурення 223,0 (277,5) т
Довжина	30 (30,76) м
Ширина	4,8 м
Осадка	3,91 м
Технічні дані
Рухова установка	1 × дизель 1 × електромотор, 1 два електродвигуни
Гвинти	2
Потужність	мотор 720 к.с. (540 кВт), ел. двигуни 200 к.с. (150 кВт)
Швидкість	надводна 10.3 вузлів, підводна 6 вузлів
Автономність плавання	950 миль при швидкості 6 вузлів чи 40 миль при швидкості 2 вузли
Екіпаж	17
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння	3 × 450 мм ТА
Зенітне озброєння	1 × 37 mm

24 листопада 1906 уклали договір з компанією Lake Torpedo Boat Company з Бріджпорту штату Коннектикут на розробку проекту підводного човна, який мали збудувати на верфі морської бази Пули. У човнах реалізовувались патенти Саймона Лейка на приміщення для водолазівна носі човна, два висувні колеса для пересування по дну моря, гвинти з змінним кроком, чотири стерна занурення. Човен мав циліндричний корпус з баластними цистернами зовні його верхньої частини, баласт під кілем. Через таку конструкцію занурення тривало 14,5-8 хвилин та вимагало додаткових механічних помп. Привід складався з двох бензинових моторів і двох електричних. При довжині 30,5 м, ширині 4,8 м, осадці 3,9 м човен мав водотоннажність 252,9/233,4 т. Човен був озброєний 3 ТА (один на кормі) при 5 торпедах, 37 мм гарматою.

У липні 1907 заклали корпуси човнів, а 10 лютого 1909 спустили на воду U-1 та 3 квітня 1909 року U-2. Випробовування човнів тривало впродовж 1910 року. Виявились непридатними колеса для дна. Бензинові двигуни не забезпечували запланованої швидкості, а бензинові випари заповнювали внутрішній простір. Через це мотори визнали непридатними для застосування на військовому човні. Тому Lake Torpedo Boat Company заплатили за корпуси, озброєння човнів і за оренду бензинових моторів (4544 доларів на рік) до виготовлення дизелів компанією Maschinenfabrik Leobersdorf. Човни занурювались на 40 м і мали гарну маневреність, чим перевищували човни конкурентів. До складу флоту занесли U-1 у квітні та U-2 у червні 1911 року. їх використовували для навчання моряків. На початок війни обидва човни перебували на ремонті по встановленні дизельних моторів, для чого їхні корпуси збільшили на 28 см в довжину. При модернізації U-2 отримав нову рубку (1915). Після початку війни човни використовували для розвідки з баз у Трієсті і Пулі. У січні 1918 човни визнали морально застарілими і використовували для навчання на базі підводних човнів у Бріуни. після війни їх передали Італії, де їх до 1920 порізали на металобрухт.