Підводні човни проєкту 651

Двокорпусна.

Дизель-електрична, двовальна. 2 головних дизеля 1Д-43 по 4000 к.с., 2 головних електромотори ПГ-141 по 6000 к.с. Допоміжний дизель-генератор 1ДЛ42 1720 к.с., 2 електродвигуна економічного ходу ПГ-140 по 150 к.с., акумуляторні батареї САБ «30/3» або 48СМ.

Основним озброєнням були 4 крилаті ракети П-5 (SS-N-3 Shaddock) для стрільби по нерухомим береговим цілям, або П-6 (SS-N-3 Shaddock) для стрільби по кораблях. В основному на човнах встановлювалися ракети П-6, бо човни призначалися для боротьби з авіанесучими групами ймовірного ворога. Ракети знаходилися в контейнерах поза міцним корпусом, дві спереду рубки і дві позаду. Переозброєння човнів з одного типу ракет на інший відбувалося за дві доби. Старт ракет відбувався тільки з надводного положення. Аби уникнути задимлення забирачів повітря задніх ракет їх запускали першими. Ракети обох типів могли бути оснащеними ядерною головною частиною. Управління ракет виконувалося з допомогою наведення з літаків-коректувальників, а пізніше в модифікації 651К була встановлена на човнах система для отримання наведення ракет з супутників.

Торпедне озброєння могло використовуватися на глибинах до 100 м. Запас торпед калібру 533-мм зберігався в першому і другому відсіку на стелажах, завантаження виконувалося через додатковий люк, розташований між першим і другим відсіком. Торпеди цього калібру могли бути оснащені ядерною головною частиною.

Кормові ТА калібру 406-мм використовувалися для підводної самооборони від атакуючих човнів ворога. Ці торпеди можна було запускати з глибини до 250 м.

Через проблеми з самостійним наведенням ракет і через малу надійність наведення з літаків було встановлено на човні К-81 супутникова антена і комплекс апаратури «Касатка-Б» для отримання цілевказань з розвідувальних супутників.

Човен проєкту 651 в морі

Наприкінці 70-х років човни було переведено з срібно-цинкових акумуляторних батарей на стандартні свинцеві, через що можливості човнів значно погіршилися. Цю проблему спробували вирішити встановленням на дизельні човни допоміжного атомного реактора. Як експериментальний був вибраний човен К-68 цього проєкту. Модернізація отримала шифр 651Е. Розробку проводило ЦКБ «Лазурит», головний конструктор Кваша М.Й. Додаткова атомна енергетична установка була виконана в циліндричному корпусі і встановлювалася поза міцним корпусом в хвостовій частині човна. Модернізація завершилася у 1985 році. Випробовування пройшли успішно, встановлення додаткової ядерної установки дозволило суттєво збільшити час підводного ходу, з відносно низькою швидкістю. Але в серію ці ядерні мініреактори так і не пішли, мабуть через Перебудову.

Човен К-68 в 1990 році був перейменований на БС-68, а в 1992 переданий в резерв, в 2004 чи в 2005 був переданий на утилізацію, на завод «Нерпа» в Мурманській області.

К-24 в музеї ФРН

Кормові ракетні контейнери в бойовому положені

14 з 16 човнів пішли на металобрухт, дві були продані за кордон. К-24 продана у ФРН у 1994 році, використовується як музей з позначенням U-461 на корпусі. К-77 продана у Фінляндію, де зробили з неї ресторан, потім була перепродана у США, де з 1997 використовувалася як туристичний атракціон в м. Санкт-Петербург у штаті Флорида. У 2000 знімалася у фільмі «К-19». З 2000 по 2007 рік була експонатом музею авіаносця «Саратога» у м. Провіденс. На рубці було написано U-484. Затонула під час шторму 17 квітня 2007 року. Піднята через 15 місяців, але на ремонт грошей не знайшли і човен був відправлений на металобрухт у травні 2010 року.

• Прим.: ТОФ — Тихоокеанський флот, ПФ — Північний флот, БФ — Балтійський флот, ЧФ — Чорноморський флот.

• Підводні човни типу «Емфіон»
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
• Список підводних човнів Великої Британії
• Список атомних підводних човнів СРСР та РФ

• deepstorm.ru // Проект 651 (NATO — «Julliett»).
• http://www.u-461.de/

• А. Е. Тарас. Дизельные подводные лодки 1950—2005. — М. : АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 272 с. — ISBN 5-17-036930-1.