Підводні човни типу «Огайо»

Підводні човни типу «Огайо» (англ. «Ohio») — американський ПЧАРБ (підводний човен атомний з ракетами балістичними); мобільний пусковий комплекс підводного базування для запуску міжконтинентальних балістичних ракет з ядерною головною частиною.

Підводні човни типу «Огайо»
Основні характеристики
Тип корабля Атомний підводний човен з балістичними ракетами


Розробник проєкту Electric Boat


Класифікація НАТО SSBN/SSGN «Ohio»


Швидкість (надводна) 17-20 вузлів (35-39 км/год)


Швидкість (підводна) 25 вузлів (48 км/год)


Робоча глибина занурення 300—365 м


Гранична глибина занурення 500—550 м


Автономність плавания 70 діб


Екіпаж 155 осіб


Розміри
Водотоннажність надводна 16764 т


Водотоннажність підводна 18750 т


Довжина найбільша (по КВЛ) 170 м


Ширина корпусу найб. 12, 8м


Середня осадка (по КВЛ) 11,1 м


Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння		 4 носових ТА калібру 533 мм (універсальні торпеди Mk48)


Ракетне озброєння 24 шахтні ПУ РБ (раніше «Трайдент-1» С4, а тепер вже «Трайдент-2» Д5, або 154 крилаті ракети BGM-109 «Томагавк»


Історія

Проєктування таких підводних човнів розпочалося ще наприкінці 60-х років XX ст. Ними планувалося замінити ПЧАРБ типів «Бенджамін Франклін» і «Лафаєт», які увійшли до складу ВМФ США у 1965—1967 роках. У червні 1974 року був укладений контракт з General Dynamics на будівництво першого човна такого типу з назвою «Огайо». Але в силу різних технічних і організаційних проблем ходові випробування розпочалися лише у квітні 1979 року, а переданий він був флоту в листопаді 1981 року. В 1997 році було закінчено передачу флоту усіх човнів цього типу, у кількості 18 штук. В Атлантичний флот США було направлено 10 таких човнів, а в Тихоокеанський — 8.

З 2002 року це єдиний тип ракетоносіїв, які є на озброєнні ВМС США.

Конструкція

Міцний корпус розділений водонепроникними перегородками на чотири відсіки і одну відгородку.

Перший відсік знаходиться в носовій частині. Він розташований на чотирьох палубах і складається з трьох груп приміщень різного призначення:

  • бойового: центральний пост, пост управління стрільбою, торпедне відділення, радіорубка гідроакустична рубка
  • забезпечення: обчислювальний комплекс, вентиляційна, приміщення для кондиціонерів, насосна, акумуляторна
  • побутового: офіцерська кают-компанія, кімната відпочинку, буфет, камбуз, їдальня для рядових, офіцерські каюти, медпункт, навчальні класи, аварійно-рятувальні засоби.

Другий (ракетний) відсік займає третину міцного корпусу і також розташований на чотирьох палубах. Там знаходяться 24 шахтні пускові установки, пускове і контрольно-перевірочне обладнання, навчальний клас, спальні місця для бойового розрахунку ракетного комплексу.

Відгородка є суміжною з ракетним відсіком, там розміщені електрогенератори, електрощитова, обладнання для регенерації повітря, осушувальні насоси.

Третій відсік є реакторним, його довжина 10 м, і там знаходяться: ядерний реактор, два парогенератори, гребний електродвигун, перетворювач струму, допоміжна дизельна установка, насосна станція, компресор, головний конденсатор, пульти управління і контролю.

Довжина четвертого (турбінного) відсіку складає 37 м. Там знаходяться два турбогенератори, дві паротурбінні установки, гребний електродвигун, перетворювачі струму, допоміжна дизель-електрична установка, гідравлічна насосна станція, головний конденсатор, пульти управління та контролю.[1]

1. сферична антена ГАК; 2. цистерни головного баласту; 3. комп'ютерний пост; 4. об'єднана радіорубка; 5. гідроакустичний пост; 6. центральний пост; 7. навігаційний пост; 8. пост управління ракетною стрільбою; 9. машинне відділення; 10. реакторний відсік; 11. відсік допоміжних механізмів № 1; 12. прохід для екіпажу; 13. відсік допоміжних механізмів № 2; 14. торпедний відсік; 15. каюти моряків; 16. каюти офіцерів; 17. ракетний відсік

Корпус

Корпус комбінованої конструкції: міцний корпус циліндричної форми з закінченням у вигляді зрізаного конуса продовжений оптичними закінченнями, в яких на носі розміщена сферична антена ГАС і на кормі гребний вал, яких розміщені баластні цистерни. В носовому, ракетному і кормовому відсіку є завантажувальні люки.

Міцний корпус зварений з листової високоміцної сталі марки HY (Ст)-80/100 з границею плинності 56—84 кгс/мм, товщиною 75 мм. Для збільшення міцності встановлено кільцеві шпангоути, розставлені по усій довжині корпусу. Корпус має антикорозійне покриття.

Енергетичне обладнання
Ймовірний вигляд реактора типу PWR.

Одновальна ядерна (водо-водневий реактор S8G, дві паротурбіни потужністю 60 000 к.с.), два турбогенератори 1,4 Мвт, резервний гребний двигун 325 к.с.

Діаметр реакторного відділення 12 м, довжина 16,8 м, вага 275 т. Закладене ядерне паливо є достатнім для близько 100 тис. годин активної роботи, що є еквівалентом приблизно 9-11 рокам постійного використання реактора на повній потужності або для плавання повним ходом у 280 тис. миль, а економним — 800 тис. миль.[1] [2] [3].

Паротурбінна установка складається з двох турбін потужністю 30 тис. к.с., редуктора, конденсатора, циркуляційного насоса і паропроводів. Дві паротурбінні установки працюють на один вал, при цьому висока швидкість обертання турбін понижається редуктором до 100 об/хв і з допомогою муфти передається на гребний семилопасний гвинт діаметром 8 м, зі скошеними серпоподібними лопатями.[4]

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання

РЛС ОНЦ BPS-15; ГАС — BQS-13 (активна); BQQ-6 (пасивна); BQR-19 (навігаційна); система РЕР VLR-8(V); різні системи зв'язку і навігації.

Озброєння

24 шахтні ПУ РБ (раніше «Трайдент-1» С4, а тепер вже «Трайдент-2» Д5, або 154 крилаті ракети BGM-109 «Томагавк»; 4 носових ТА калібру 533 мм (універсальні торпеди Mk48) Балістичні ракети встановлені на ПЧАРБ даного типу мають дальність близько 10 000 км і здатні нести 8—14 ядерних боєголовок потужністю 475 кілотонн кожної.

Враховуючи велику дальність дії балістичних ракет даний тип підводних човнів може вести бойові дії, не відходячи від свого пірсу чи борту плавбази.

Ремонти і модернізації

На таких човнах раз в 9—14 років відбувається перезавантаження ядерного палива і ремонт.

Представники
Назва і № Емблема Закладений Спущений на воду Переданий флоту Місце базування
«Огайо» 10 квітня 1976 7 квітня 1979 11 листопада 1981 Бангор (19 ескадра ПЧ)[5][6]
«Мічиган» 4 квітня 1977 26 квітня 1980 11 вересня 1982 Бангор (19 ескадра ПЧ)[5][6]
«Флорида» 4 червня 1976 11 листопада 1981 18 червня 1983 Кінгс-Бей[5]
«Джорджія» 7 квітня 1979 6 листопада 1982 11 лютого 1984 Кінгс-Бей[5]
«Генрі Джексон» 19 січня 1981 15 жовтня 1983 6 листопада 1984 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
«Алабама» 14 жовтня 1980 19 травня 1984 25 травня 1985 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
«Аляска» 9 березня 1983 12 січня 1985 25 січня 1986
«Невада» 8 серпня 1983 14 вересня 1985 16 серпня 1986 Бангор (19 ескадра ПЧ)[6]
«Теннесі» 9 червня 1986 13 грудня 1986 17 грудня 1988
«Пенсильванія» 10 січня 1984 23 квітня 1988 9 вересня 1989 Бангор (19 ескадра ПЧ)[6]
«Західна Вірджинія» 24 жовтня 1987 14 жовтня 1989 20 жовтня 1990
«Кентуккі» 18 грудня 1987 11 серпня 1990 13 червня 1991 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
«Меріленд» 22 квітня 1986 10 серпня 1991 13 червня 1992
«Небраска» 6 червня 1987 15 серпня 1992 10 липня 1993 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
«Род-Айленд» 15 вересня 1988 17 липня 1993 9 липня 1994
«Мен» 3 липня 1990 16 липня 1994 29 липня 1995 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
«Вайомінг» 8 серпня 1991 16 липня 1995 18 липня 1996
«Луїзіана» 23 жовтня 1992 27 липня 1996 6 вересня 1997 Бангор (17 ескадра ПЧ)[6]
ПЧАРБ Огайо
ПЧАРБ Огайо
Центральний пост
Огляд шлюзів для виходу з човна.
Офіцерський камбуз
Підводний човен Луїзіана
Огайо в ремонті
Спальне місце екіпажу
Гідроакустик на човні Флорида
Запуск ракети Trident II D-5
3D-зображення підводного пуску ракет.
Відкриті ракетні шахти
Закриті ракетні шахти
Пуск крилатої ракети Томагавк з човна Флорида

Див. також

Примітки
  1. Кап. 1-го р. В. Кожевников. Американские ПЛАРБ типа «Огайо» // Зарубежное военное обозрение. — 1992. — Вып. 9.
  2. Полковник С. Колесников. ПЛАРБ ВМС США. Архів оригіналу за 29 січня 2011. Процитовано 12 червня 2010.
  3. Nuclear Propulsion. Military Analysis Network (англійською). Federation of American Scientists. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 16 вересня 2010.
  4. Атомные ракетные подводные лодки типа «Огайо». Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 12 червня 2010.
  5. Переобладнаний в носія ракет BGM-109 Tomahawk.
  6. COMSUBPAC Submarines (англійською). Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 13 червня 2010.

Література
  • Александров Ю. И., Гусев А. Н. Боевые корабли мира на рубеже XX—XXI века. Справочник. Часть I. Подводные лодки. — СПб, 2000.
  • Осипенко Л., Жильцов Л., Мормуль Н. Атомная подводная эпопея. Подвиги, неудачи, катастрофы. — М.: А/О «Боргес»
  • Тарасов А. Е. Атомный подводный флот 1955—2005. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 216 с. — ISBN 985-13-8436-4
  • Шунков В. Н. Подводные лодки. Поппури — Минск, 2004.
  • Douglas C. Waller: Big Red: Three Months on Board a Trident Nuclear Submarine, HarperCollins 2001, ISBN 0-06-019484-7 (нім.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.