Підлісся (Івано-Франківський район)

Колишня назва села — Пациків.

За словами старожилів засноване в 1454 році (раніше називалося Пациків). Що до назви села то на Прикарпатті здавна існувала приповідка - жарт, коли один другого запитував куди іде або їде, то той відповідав, не бажаючи встрівати в розмову, що прямує до Пацикова. А на питання: "Що робити в Пацикові?" була незмінна відповідь "Кози кувати". Жителі Пацикова куванням кіз звичайно не займалися, проте назву села пояснюють легендою і твердять: Пациків походить від того, що їхні предки вирощували на продаж поросят - пацят.

Насправді ж назва села походить від особливою назви Пац і Пацевич. Особу з ім`ям Пац згадують деякі старожили, який жив приблизно 1482 році. Прізвищ на ті часи, ще не існувало, то в даному випадку сина Паца називали Пацевич.

У Пацикові(Підліссі) вже в 1852 році біло засновано школу. Тоді ж вчителював Михайно Рашкевич, а в 1864 році У.Зубринський. Хоч тоді в селі було 700 жителів, але до школи ходило тільки 18 дітей. У 1906 році цісарсько-королівська Шкільна рада винесла постанову про однокласну школу.

в 1912 році в селі проживало 1270 українців, 72 поляки, 80 євреїв. На початку січня 1950 році в селі було відновлено колгосп. В 1964 році село перейменовано на село Підлісся. Нова назва походить від того, що село розкинулося під лісом.

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Станіславському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Ямниця, Підпечери, Загвіздя, Пациків і Рибне.[1] За підтримку повстанців понад 150 жителів села окупанти вивезли до Сибіру.[2]

Фабрика фаянсу у Пацикові під Станіславом була заснована 1902 році Олександром Рогалем-Левицьким. Він був власником фірми «Казимир Левицький» у Львові, а щк в нього було 3500 моргів орної землі та лісів у Пацикові, Загвізді, Старому Лисці, пансіонат відпочинку в Олесьові (сучасна територія військового полігону в Старому Лисці), підприємство з видобування мінеральної води «Dewajtis» у Пацикові, нерухомість у Львові, де він і мешкав. На цих фігурках ставилися штампи «PACYKOW»  і витискався номер серїї та виробника. В 1911–1914 роках із фабрикою фаянсових виробів Олександра Левицького в Пацикові співпрацювала відома галицька скульпторка і художниця Люна Амалія Дрекслер. В результаті цієї співпраці у творчості Люни Дрекслер з'явилася дрібна порцелянова та фаянсова пластика, з якою вона виставлялася у Мюнхені та в Парижі.Серед відомих скульпторів у Пацикові працювали: Антоні Попєль, Люна Дрекслер, Тадеуш Блотницький, Владислав Грубельський, Владислав Адам’як. Фаянсовий завод у Пацикові частково був зруйнований під час війни в 1914-1918 рр., але згодом його відновили, провели реконструкцію та модернізацію. До 1938 року продукція заводу із села Пациків регулярно експонувалася в спеціальному павільйоні у Львові. Популярність фабрики перестала існувати у 1939 році. У 1944 був винищений і сам Пациків, лише фігурки з гербом Рогаля все ще з`являлися на  мистецьких аукціонах на тлі забутої пісеньки:

«Я стояла у палаці, у палаці

Коло мене річки гарні і багаті щітки,

Гребінь і панчохи, сіль і цукор,

Ніж і вилки, мило трохи,

Тут стара канапа, там подерта капа,

-Як то все буває в нас…..

Приспів

Бо я є статуетка фаянсова

Пациків - то мій рідний дім,

Білява, синьоока, рум`яна,

Хоч не п`ю, не їм.»

Зараз у Підліссі не знайти решток фаянсової фабрики Пацикова.

• Павло Вацик — «Прут» (17.07.1917-01.03.1946) — майор (за іншими даними — полковник) Української повстанської армії, командир сотні «Змії» куреня «Скажені» (1944), курінний куреня «Підкарпатський» (1945) 22-го (Станіславського) Територіального відтинку «Чорний ліс», групи УПА-Захід; лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу.
• Каетан Городиський — «пан» у Пацикові 1809 року.[3]

• Сайт Верховної Ради України. Села Тисменицького району
• Всі плакали. Спогади Анни Гогоц, з дому Анна Даляк, 1929 року народження. Село Більцарева. Західна Лемківщина // Сайт Анатолія Ядловського