Підсилювач

Підси́лювач (англ. amplifier, нім. Verstärker m) — пристрій, в якому здійснюється збільшення потужності вхідного сигналу за рахунок енергії допоміжного джерела живлення. За видом використовуваної енергії розрізняють П. електричні, магнітні, гідравлічні, пневматичні і механічні. У пристроях такого типу, на відміну від перетворювачів (див., напр., Перетворювач частоти), зв'язок між вихідними і вхідними величинами безперервний і однозначний. Є П., якими збільшують енергію електромагнітних хвиль (див. Квантовий генератор), підсилюють електричні імпульси, підвищують силу дії основного механізму (див. Бустер) тощо. Підсилювачі застосовують у радіотехніці, автоматиці, телемеханіці та ін.

В електротехніці за характером вхідного сигналу підсилювачі діляться на[1]: підсилювачі постійного та змінного струму, які в свою чергу, поділяються на підсилювачі:

• низької частоти або звукової частоти (ПНЧ, ПЗЧ) (діапазон частот від 10 Гц до 20 кГц);
• високої частоти (ПВЧ) (діапазон частот від 20 кГц до 100 Мгц);
• ультра високої частоти;

За характером підсилення поділяються на:

• широкосмугові
• резонансні
• диференціальні
• операційні
• селективні