Підсудність

Підсу́дність — це розмежування повноважень судів щодо розгляду справ. Визначити підсудність означає вказати, яки́й суд буде розглядати дану справу.

Спори між судами про підсудність не допускаються.

Види підсудності
Перша класифікація

Територіальна підсудність

Становить собою визначений процесуальним законодавством порядок розподілу справ між судами одного й того самого рівня залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція. За правилами територіальної підсудності справу розглядає суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено правопорушення, або за місцем знаходження сторони (як правило, відповідача).

В адміністративному судочинстві в межах територіальної застосовується також предметна підсудність.

Інстанційна підсудність

Визначає, який суд розглядає справу у першій інстанції, який — у другій, і т. д. Як правило, усі справи, територіальна підсудність яких визначена, розглядаються місцевими судами у першій інстанції. Хоча є винятки: наприклад, Вищий адміністративний суд України розглядає у першій інстанції спори про оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України тощо.

Виключна підсудність

Визначає, який суд буде розглядати справу у певних нетипових випадках, які складно чи неможливо оцінити за правилами територіальної підсудності. Ці випадки прямо передбачені законом, наприклад:

  • Кримінальне провадження або прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій щодо судді здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду[1].
  • Справи про арешт судна розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна[2].
  • Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини[3].


Друга класифікація

У межах територіальної підсудності виділяють імперативну і диспозитивну підсудності.

Імперативна підсудність

Передбачає, що сторони не можуть обирати, який суд розглядатиме їхню справу.

Диспозитивна підсудність

Сторони або сторона-позивач самостійно визначають суд на альтернативній основі, або за домовленістю між собою. Наприклад:

Диспозитивна підсудність широко застосовується у цивільному процесі, третейському судочинстві, міжнародному приватному праві.

Підсудність за галузями

У кримінальному судочинстві

У цивільному судочинстві

У господарському судочинстві

У адміністративному судочинстві

У судочинстві у справах про адміністративні правопорушення

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначає правил підсудності таких справ, натомість містить тільки правила підвідомчості (див. нижче).

У конституційному судочинстві

Усі справи конституційної юрисдикції розглядаються Конституційним Судом України.

Компетенція судів

Не слід плутати підсудність із компетенцією (альтернативні назви — підвідомчість, юрисдикція).

Компетенція суду охоплює предметне коло справ, які розглядаються ним. Наприклад, справи про банкрутство розглядаються господарським судом; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори; загальні суди розглядають спори, що виникають із сімейних правовідносин, і т. д.

Таким чином, справа про визнання договору недійсним, що був укладений у м. Жмеринці між фізичною та юридичною особами, підвідомча загальному суду і підсудна місцевому міськрайонному суду цієї ланки.

Див. також

Примітки
  1. Стаття 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
  2. Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України
  3. Стаття 114 Цивільного процесуального кодексу України
  4. Стаття 110 Цивільного процесуального кодексу України

Посилання

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.