Пікульський Михайло Михайлович

Пікульський Михайло Михайлович (3 вересня 1896 — †19 вересня 1969) — сотник Армії УНР, майор Війська Польського.

Михайло Михайлович Пікульський
Народження	3 вересня 1896(1896-09-03) Липовець Липовецького повіту Київської губернії.
Смерть	19 вересня 1969(1969-09-19) (73 роки) Ченстохова, Польська Народна Республіка
Країна	УНР
Приналежність	Армія УНР
Звання	Сотник
Командування	сотник 6-ї Січової дивізії армії УНР.
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна Польська кампанія 1939 Німецько-радянська війна
Нагороди

Народився 3 вересня 1896 у місті Липовець Липовецького повіту Київської губернії. Походив зі священицької родини. Закінчив Костянтинівську військову школу у Києві.

Колишній поручик царської армії став старшиною 6-ї Січової дивізії армії УНР. Брав участь у Другому зимовому поході. Був інтернований у Александру-Куявському, пізніше переведений до Щипйорно під Калішем. У 1923-1924 роках був слухачем академічних курсів Генерального Штабу Армії УНР.

У 1927 році вступив на контрактну службу до Війська Польського. У вересні 1939 року як офіцер зв’язку Війська Польського майор Пікульський нагороджений польським бойовим Хрестом Хоробрих за мужність, проявлену в боях за Варшаву. Вже за тиждень він опинився у німецькому таборі для полонених, звільнитися з якого йому допомогли активісти ОУН.

Після початку війни Німеччини з СРСР Михайло Пікульський вступив до частин Вермахту і очолив батальйон шуцманшафту, що входив до складу 6-ї армії генерала Фрідріха Паулюса. Разом з нею Михайло Пікульський потрапив в оточення під Сталінградом, однак зумів прорватися до німців.

Влітку 1943 року вступив до бойової управи дивізії «Галичина». У 1944-му потрапив у радянський полон на території Румунії. Просидівши довгих 12 років у таборах ГУЛАГу, Михайло Пікульський виїхав до Ченстохова, Польщі, де й прожив до самої смерті, тобто до 1969 року[1].

Помер 19 вересня 1969 року.