Піноїт

Піної́т (рос. пинноит; англ. pinnoite; нім. Pinnoit m) мінерал, водний метаборат магнію ланцюжкової будови.

Піноїт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула MgB₂O(OH)₆
Nickel-Strunz 10 6.BB.05[2]
Dana 8 25.2.3.1
Ідентифікація
Колір сірчано-жовтий, зеленуватий
Сингонія тетрагональна
Твердість 3,5—3,75
Блиск скляний
Прозорість напівпрозорий
Густина 2,27
Інші характеристики
Названо на честь Johann Friedrich Hermann Pinnod[3]
Типова місцевість Штасфурт[2]
 Піноїт у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула:

  • 1. За Є. Лазаренком: Mg[B2O(OH)6].
  • 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): MgB2O4•3H2O. Склад у %: MgO — 24,39; B2O3 — 42,69; H2O — 32,92.

Сингонія тетрагональна. Дипірамідальний вид. Утворює тонкозернисті агрегати радіальноволокнистої будови, рідкісні короткопризматичні кристали. Густина 2,27. Твердість 3,5—3,75. Колір сірчано-жовтий, зеленуватий. Блиск скляний. На зламі — блискітки. Напівпрозорий.

Зустрічається в соляних відкладах Штасфурта, Леопольдсхалла (Галле, Німеччина) разом з борацитом, за рахунок якого він утворюється, також на оз. Індер, Казахстан.

Супутній мінерал каїніт. Рідкісний.

Названий за прізвищем німецького геолога Пінно (Pinno), H.Staute, 1884.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Піноїт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Піноїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.