Пінта (хвороба)

Хвороба вперше була описана в XVI столітті в індіанців ацтеків і карибів. У 1938 році трепонеми, що не відрізняються від тих, які спричинюють епідемічний поворотний тиф і сифіліс, були виявлені у пацієнта з Куби.

Пінта реєструється в сільських районах Центральної і Південної Америки, де у 1950 році було зафіксовано близько 1 мільйона випадків захворювання. У 1980-ті роки серопозитивність було виявлено у 20 % населення віддалених сільських районів Панами. Точна поширеність пінти невідома, але в рік офіційно реєструється лише кілька сотень випадків.

Збудником є Treponema carateum, яка вважається окремим від збудника сифілісу, блідої трепонеми (Treponema pallidum), видом. Їй притаманні усі характерні особливості спірохет. T. carateum можна вирощувати тільки в організмі приматів.

Точний механізм передачі інфекції не прояснено, але, ймовірно, пінта передається через прямий контакт шкіри або слизових оболонок з ураженою шкірою. Первинні пошкодження зазвичай знаходяться на відкритих частинах тіла. Пінта уражає дітей і дорослих будь-якого віку, обидві статі з однаковою частотою. Пік захворюваності припадає на вік 15–30 років. Вроджених форм хвороби не виявлено.

Вивчений недостатньо. Як і при інших трепонематозах, збудник потрапляє в організм людини через пошкоджену шкіру та спричинює її первинні та вторинні ураження. Можлива дисемінація збудника через лімфатичні судини шкіри та проникнення у регіональні лімфатичні вузли. Дисемінації з проникненням збудника у кров не відбувається, тому інші органи не уражаються, а соматичні симптоми відсутні.

Інкубаційний період триває 14–21 день. Виділяють ранню і пізню стадії. Рання стадія включає початкове і вторинне ураження, в той час як пізня стадія включає в себе латентну фазу і третинну стадію.

По закінченню інкубаційного періоду на шкірі з'являється первинне ураження у вигляді папули або бляшки (первинний афект) на відкритих поверхнях ніг, тильній поверхні стопи, передпліччя або руки. Може супроводжуватися свербежем. Ураження повільно збільшується, стає пігментованим з гіперкератозом, часто супроводжується регіональною лимфаденопатією. Дисеміновані ураження шкіри («пінтіди») схожі з первинними, і можуть з'являтися через 3–9 місяців після зараження. Вторинні ураження розрізняються за розміром і розташуванням і стають пігментованими з часом. Прогноз для життя сприятливий. Первинні та вторинні ушкодження зазвичай гояться протягом 6–12 місяців. Пізня або третинна пінта характеризується пігментними змінами, гіпохромією, ахроматичними ураженнями, гіперпігментацією і атрофічними ураженнями. Через гіперпігментацію зовнішній вигляд шкіри часто стає плямистим. Пігментовані ураження з часом можуть змінювати забарвлення від мідного до сірого або синього сланцю. Ахроматичні ураження стають білими. Пігментні зміни зберігаються все життя.

Найчастіше є клініко-епідеміологічною. Враховується факт проживання в ендемічних районах, характерні шкірні зміни. Серологічні тести, що використовують у діагностиці сифілісу, застосовують також і для серодіагностики пінти. Мікроскопія в темному полі ексудату з ранніх уражень дозволяє виявити Treponema carateum. Для підтвердження діагнозу використовують реакції гемагглютинації з Treponema pallidum, мікрогемагглютинації, абсорбції флуоресцентних антитіл до трепонем, які демонструють позитивні результати, але на практиці у віддалених районах ці тести не застосовуються.

Патоморфологічна картина вивчається для диференційного діагнозу пінти і фрамбезії. Вона є схожою, але при пінті утворюються виразки. На ранніх стадіях присутній м'який акантоз з міграцією лімфоїдних клітин до епідермісу. На пізній стадії спостерігається акантоз або епідермальна атрофія. Treponema carateum може бути виявлена в епідермісі у первинних і вторинних ураженнях при фарбуванні сріблом. У пізніх ахроматичних ураженнях трепонеми відсутні.

Головним напрямком лікування є етіотропна антибіотикотерапія. Препаратом вибору є бензатин пеніцилін (або пеніцилін G), який вводиться 4 рази на добу в дозі 1-2 млн одиниць внутрішньом'язово, як це відбувається при лікуванні сифілісу. Після призначення пеніциліну ураження стають незаразними після 24 годин лікування і починається повільне загоєння пошкоджень шкіри. Пацієнтам, що страждають від алергії на пеніцилін, призначається доксициклін по 0,1 г 1-2 рази на день або азитроміцин по 0,5 г на день перорально.

Специфічної профілактики наразі не існує. Основу неспецифічної профілактики становить ознайомлення населення ендемічних регіонів з епідеміологічними і клінічними особливостями хвороби, спонукання до дотримання особистих заходів гігієни, прихильність до проведення своєчасної діагностики та лікування захворілих.

• Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 445—446.
• Natalie C Klein Pinta Updated: May 19, 2017 Medscape. Drugs & Diseases. Infectious Diseases (Chief Editor: Mark R Wallace) (англ.)
• Lola V. Stamm Pinta: Latin America's Forgotten Disease? Am J Trop Med Hyg. 2015 Nov 4; 93(5): 901–903. (англ.)

• National Organization for Rare Disorders (NORD) Pinta (англ.)
• Bejel, Pinta, and Yaws By Larry M. Bush, MD, Affiliate Professor of Clinical Biomedical Sciences, Charles E. Schmidt College of Medicine, Florida Atlantic University; Affiliate Associate Professor of Medicine, University of Miami-Miller School of Medicine and Maria T. Perez, MD, Associate Pathologist, Department of Pathology and Laboratory Medicine, Wellington Regional Medical Center, West Palm Beach. /MSD/ Professional Infectious Diseases Spirochetes/ (англ.)
• Steven Fine, Lynn S Fine Treponematosis (Endemic Syphilis, Yaws, and Pinta). Updated: Mar 02, 2017 Medscape. Drugs & Diseases. Infectious Diseases (Chief Editor: Mark R Wallace) (англ.)
• UpToDate. Oriol Mitjà, David Mabey. Yaws, bejel, and pinta. updated: May 07, 2018. (англ.)