Пірникоза алаотрська
Пірникоза алаотрська[2] (Tachybaptus rufolavatus) — вимерлий вид водних птахів родини пірникозових (Podicipedidae).
? Пірникоза алаотрська | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Tachybaptus rufolavatus (Delacour, 1932) | ||||||||||||||||
Мапа історичного поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Поширення
Вид був ендеміком Мадагаскару. Траплявся на озері Алаотра та в його околицях. У 1960 році популяція птаха становила лише 50 птахів, у 1982 році їх було лише 12. Останню пару птахів спостерігали у 1985 році, а голос пірникози алаотрської чули в 1986 та 1988 роках. З цього часу активні пошуки птаха не дали результатів і у 2010 році вид визнано вимерлим.
Опис
Невелика пірникоза. Тіло завдовжки 25 см, розмах крил — до 40 см. Спина, крила та шия попелясто-коричневі. Верх голови до очей та задня частина шиї чорні із зеленкуватим відтінком. Від очей до основи дзьоба проходила біла смуга. Горло світло-сіре. Боки шиї коричневі. Груди та черево темно-сірі. Очі жовті. Дзьоб темно-сірий. Ноги зеленкуваті.
Спосіб життя
Траплявся серед заростів тростини або очерету. Крила були короткими, тому літав лише на невелику відстань.
Примітки
- BirdLife International (2016). Tachybaptus rufolavatus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 20 липня 2020
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.