Пірникоза гватемальська

Пірникоза гватемальська[2] (Podilymbus gigas) — вид водних птахів родини пірникозових (Podicipedidae). Вимер у другій половині XX століття.

?
Пірникоза гватемальська

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Пірникозоподібні (Podicipediformes)
Родина: Пірникозові (Podicipedidae)
Рід: Рябодзьоба пірникоза (Podiceps)
Вид: Пірникоза гватемальська
Біноміальна назва
Podilymbus gigas
Griscom, 1929
Посилання
Віківиди: Podilymbus gigas
ITIS: 202222
МСОП: 22696577

Поширення та вимирання

Вид був ендеміком гватемальського гірського озера Атітлан, що знаходиться на висоті 1562 м над рівнем моря. До 1950-х років популяція виду була стабільною. Після введення в озеро хижих риб Micropterus dolomieu та Micropterus salmoides чисельність птахів стала зменшуватися. Популяція виду зменшился з 200 до 80 птахів у 1960-х роках. Після заходів зі збереження популяція збільшилася до 210 птахів у 1973 році. Після землетрусу 1976 року озеро обміліло, що призвело до зменшення кормової бази для пірникози. Чисельність птаха знову почала зменшуватися. У 1983 році залишилося 32 птаха. Останніх двох птахів спостерігали у 1989 році. У 1990 році вид визнано вимерлим.

Опис

За зовнішнім виглядом і голосом пірникоза була схожа на пірникозу рябодзьобу. Відрізнялася більшим розміром та недорозвиненими крилами. Тіло завдовжки 46-50 см. Верхня частина тіла коричневого кольору з білими цятками. Низ темно-сірий, також з білими цятками. Голова майже чорна, шия взимку покрита темно-коричневими плямами, влітку біла. Ноги сірого відтінку. Колір дзьоба варіював від білого (взимку) до коричневого (в інші пори року). Зіниці коричневого кольору.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Podilymbus gigas: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 16 липня 2020
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.