Піскун Едуард Олександрович

Едуард Олександрович Піскун (нар. 1 січня 1967, Жданов, УРСР) радянський, український та російський футболіст, півзахисник та нападник.

Едуард Піскун
Особисті дані
Повне ім'я Едуард Олександрович
Піскун
Народження 1 січня 1967(1967-01-01) (55 років)
  Жданов, УРСР
Зріст 175 см
Вага 73 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
 Україна
Позиція півзахисник, нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
ХГВУФК-1 (Харків)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1984—1985 «Маяк» (Х) 62(4)
1986 «Атлантика» (С) 13(4)
1986—1987 СКА (Київ) 57(6)
1988—1989 «Чайка» (С) 82(11)
1989 «Металург» (З) 11(2)
1989 «Металіст» (Х) 0(0)
1990 «Чайка» (С) 19(4)
1990 «Металург» (З) 7(0)
1991 «Таврія» 27(1)
1992—1993 «Нафтовик» (О) 77(14)
1994 КАМАЗ 2(0)
1994  КАМАЗ-д 1(0)
1994—1995 «Нафтовик» (О) 38(5)
1995—1996 «Зірка-НІБАС» 24(0)
1996 «Кубань» 13(0)
1996  «Кубань-д» 6(3)
1997 «Нива» (В) 19(0)
1998 «Нива» (Б) 15(1)
1998 «Нива» (В) 9(0)
1999 «Папірник» 11(1)
1999 «Система-Борекс» (В) 15(1)
2000 «Електрон» (Р) 21(0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця

Вихованець ДЮСШ міста Золотоноші Черкаської області, перший тренер В. С. Гаврилюк. З 1984 по 1985 рік грав за харківський «Маяк», в 62 матчах забив 4 м'ячі. Сезон 1986 року розпочав у севастопольській «Атлантиці», за яку провів 13 зустрічей і забив 4 м'ячі. З літа 1986 по 1987 рік захищав кольори київського СКА, в 57 іграх відзначився 6 м'ячами.

З 1988 по 1989 рік провів 82 матчі і забив 11 м'ячів за севастопольську «Чайку», потім зіграв 11 зустрічей і забив 2 м'ячі за запорізький «Металург», після чого перейшов до харківського «Металіста», в складі якого перебував до кінця року, проте жодного разу на полн не виходив.

Сезон 1990 роки знову почав у «Чайці», в 19 іграх забив 4 м'ячі, після чого знову поповнив ряди «Металурга», за який провів 7 матчів. У 1991 році виступав за «Таврію», зіграв 27 зустрічей, в яких відзначився 1 голом[1].

З 1992 по 1993 рік грав за охтирський «Нафтовик», в складі якого дебютував у Вищій лізі України, де провів 17 матчів і забив 1 м'яч. Всього за «Нафтовик» в той період зіграв 77 зустрічей, в яких забив 14 м'ячів, у чемпіонаті та першості, і ще взяв участь у 6 матчах Кубка України.

На початку 1994 року поповнив ряди «КАМАЗа», проте в складі не закріпився, зіграв лише 2 зустрічі у Вищій лізі Росії, після чого повернувся в «Нафтовик», де потім виступав до 1995 року, провівши за цей час 38 матчів і забивши 5 м'ячів у першості, і ще 1 раз зігравши у Кубку.

Сезон 1995/96 років провів у клубі «Зірка-НІБАС», взяв участь в 24 іграх чемпіонату і 4 поєдинках Кубка України. Влітку 1996 року поповнив ряди «Кубані», у складі якої зіграв 13 матчів за основу[2], і ще взяв участь в 6 зустрічах, в яких забив 3 м'ячі, за «Кубань-д» у Третій лізі.

У 1997 році захищав кольори вінницької «Ниви», провів 19 ігор в першості і 4 матчі, в яких забив 2 голи, в Кубку. На початку 1998 року перейшов до бершадської «Ниви», де зіграв 15 зустрічей і забив 1 м'яч, після чого повернувся до Вінниці, в складі якої провів ще 9 поєдинків у першості і 1 гру в Кубку України.

На початку 1999 року поповнив ряди «Папірника», в 11 матчах забив 1 м'яч, а потім влітку перейшов у клуб «Система-Борекс», за яку провів 15 ігор і забив 1 м'яч у першості, і ще 4 зустрічі зіграв у Кубку. У 2000 році виступав за роменський «Електрон», провів 21 матч.

Сім'я

Син Владислав теж футболіст[3].

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.