Золотоноша
Золотоно́ша — місто обласного підпорядкування, районний центр Золотоніського району Черкаської області. Центр Золотоніської міської громади. Золотоноша — місто де зберіглася, і поки що є архітектура кінця 19-го, початку 20-го століття.
| Золотоноша | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Черкаська область | ||||||||
| Район | Золотоніський район | ||||||||
| Громада | Золотоніська міська громада | ||||||||
| Рада | Золотоніська міська рада | ||||||||
| Засноване | 1576 | ||||||||
| Статус міста | з 1781 року | ||||||||
| Населення | ▼ 28 259 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 28 259 (01.01.2017)[2] | ||||||||
| Площа | 21,65 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 19700 — 19702[3] | ||||||||
| Телефонний код | +380-4737 | ||||||||
| Координати | 49°40′08″ пн. ш. 32°02′51″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 99 м | ||||||||
| Водойма | р. Золотоношка | ||||||||
| Міста-побратими | Авдіївка, Україна | ||||||||
| День міста | 23 вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Золотоноша I | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 25 км | ||||||||
| - залізницею | 30 км | ||||||||
| - автошляхами | 36 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 136 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | м. Золотоноша, Садовий проїзд, 8 | ||||||||
| Вебсторінка | http://zolo.gov.ua/ | ||||||||
| Міський голова | Войцехівський Віталій Олександрович | ||||||||
| |||||||||
Місто розташоване на річці Золотоношка, притоці Дніпра, за 30 км від обласного центру — міста Черкас, на перехресті національних автошляхів Н08 та Н16, і на залізничній лінії Бахмач—Одеса. Населення — 28,3 тисяч осіб (2015).
Походження назви
Назва «Золотоноша» викликала цілий цикл «золотих» легенд;
Згідно з однією з них, у другій чверті XVII століття Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду — так званої «Вишневеччини». Зосередження в місті податків — золотих грошей — нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто «золотою ношею». Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII століття, а назва міста з коренем «золото» з'явилася за 60 років до того.
За другою легендою, черкаські козаки придбане «вогнем і мечем» золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.
Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.
На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, як золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найвірогіднішим є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.
Історія
На території та на околицях Золотоноші знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі.[4] У XVI столітті Золотоноша була спалена татарами. У 1905 році, під час революції 1905—1907 років, у Золотоноші (одному з двох міст в Україні) виходило друком періодичне видання українською мовою — часопис «Хлібороб».
Населення
Статистичні дані за кількістю населення міста в різні роки:
| 1910 | 1979 | 1989 | 2001 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 13 800 | 28 579 | 30 715 | 28 793 | 25 509 | 28 488 | 28 611 | 28 516 | 28 591 | 28 463 | 28 464 | 29 500 |
За даними Всеукраїнського Перепису Населення України 2001 року, українська мова є рідною для 92,57 % жителів Золотоноші.
Економіка
Економіка міста представлена такими галузями матеріального виробництва: промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і громадське харчування, житлово-комунальне господарство, а також нематеріальною сферою: побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, соціальне забезпечення та інші.
Основу промислового виробництва в місті складає харчова промисловість — 76,96 %, до складу якої входять: "Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ЗАТ «Золотоніський маслоробний комбінат», ВАТ «Золотоношам'ясо», ПП «Сільвер Фуд», підприємство «Універсал», ДП «Роял Фрут Гарден — Іст». На легку промисловість припадає 1,55 %, на машинобудування — 6,96 %, на парфумерно-косметичне виробництво — 2,84 %. Також у 2011 році запрацювало нове підприємство з закордонними інвестиціями «УкрФес».
Освіта
У місті функціонує стала мережа освітніх закладів, яка нараховує 18 навчальних закладів. Працює 7 дошкільних закладів комунальної власності, професійний ліцей, золотоніський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету.
Культура
Відділ культури виконавчого комітету Золотоніської міської ради було утворено в січні 1993 року.
Заклади культури
До складу відділу культури і туризму Золотоніської міської ради входять такі структурні підрозділи-культурні заклади[5]:
- міський будинок культури (вул. Садовий Проїзд,4);
- дитяча музична школа (вул. Шевченка, 167);
- краєзнавчий музей імені М. Ф. Пономаренка (вул. Черкаська, 20);
- картинна галерея, де виставлено картини художників-аматорів Золотоноші (вул. Незалежності)[6];
- міська бібліотечна система, до складу якої входять міські бібліотеки № 1 (вул. Шепелівська, 14-Д) і № 2 (вул. Шевченка,18). В середньому за рік обидві бібліотеки обслуговують близько 1 500 відвідувачів, а середня книговидача становить близько 24 тисяч книг (2-а пол. 2010-х);
- центр дозвілля молоді;
- міський клуб (мікрорайон Гришківка).
Пам'ятки
Історико-архітектурними пам'ятками Золотоноші є:
- Преображенська церква Красногірського монастиря, 1767-71 роки. Архітектор Іван Григорович-Барський, стиль пізнє українське бароко.
- Свято-Успенський собор, збудований у 1909 році.
Міська природна пам'ятка:
- Вітове — загальнозоологічний заказник місцевого значення.
Культурні події
- Фестиваль чорнобривців — проходить у кінці серпня або на початку вересня. У програмі фестивалю — парад вишиванок, «Караоке на фонтані», пиріг з фруктовою начинкою, виставка робіт майстрів ужиткового мистецтва, салон краси на тротуарі, фотозони, гала-концерт переможців пісенного фестивалю та зірок української сцени, виставка-продаж продукції місцевих товаровиробників, виїзна торгівля закладів громадського харчування, запашна козацька каша.
- Фестиваль патріотичної пісні «Героям слава!» — проводиться у рамках Фестивалю чорнобривців. Учасниками можуть стати діти та молодь віком до 18 років. У журі — народні та заслужені артисти країни: Анатолій Гнатюк, Ніна Мирвода, Юрій Васильківський, Астрая, Богдан Гнатюк.[6]
Релігія
У місті функціонує три громади УПЦ МП: Свято-Успенська, Свято-Троїцька та Благовіщенська, що входять до складу Черкасько-Канівської єпархії. Також є Українська Греко-Католицька громада Зіслання Святого Духа, яка належить до Черкаського протопресвітерства Київської архієпархії УГКЦ[7]. Від листопада 2017 року діє храм ПЦУ на честь святителя Луки Кримського[8].
Відомі люди
Народилися
- Баранніков Олексій Петрович — радянський учений-індолог, академік АН СРСР (1939), професор Ленінградського університету (1922). Дослідник стародавніх, середньовічних і новоіндійських мов та давньоіндійської літератури.
- Бах Олексій Миколайович — радянський біохімік і фізіолог рослин, академік АН СРСР (1929), основоположник радянської біохімії.
- Болеславський Ісаак Єфремович — радянський гросмейстер, претендент на світову першість, шаховий теоретик і тренер.
- Борохов Бер — політичний та громадський діяч, публіцист, один з лідерів сіоністського руху.
- Гринець Дмитро Митрофанович (1905—1993) — український графік.
- Думитрашко Костянтин Данилович — український письменник, поет, перекладач, теолог.
- Заруба Олександр Данилович — український вчений-економіст і педагог. Доктор економічних наук, професор.
- Кондратюк Наталія В'ячеславівна — українська журналістка, керівник бюро російського ОРТ в Україні.
- Костюковський Яків Аронович (1921—2011) — радянський драматург, сценарист художніх та мультиплікаційних фільмів, співавтор текстів пісень.
- Ляскоронський Василь Григорович — український історик, археолог, етнограф.
- Мітулінський Юрій Тарасович (1926—1988) — радянський організатор та розробник у сфері автоматизації проектування, кандидат технічних наук, заслужений машинобудівник УРСР.
- Нечепоренко Володимир Макарович — український актор театру і кіно, радіоведучий і педагог, професор.
- Павлов Олександр Степанович — український живописець.
- Півень Євген Олексійович — майор (посмертно — підполковник) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Риженко Сергій Вікторович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Сагарда Микола Іванович — український історик, перекладач, теолог і бібліограф.
- Сало Іван-«Мамай» — командир куреня УПА, лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА 2 класу.
- Самофалов Володимир Дмитрович — український журналіст.
- Скляренко Семен Дмитрович — український письменник.
- Харченко Максим Борисович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Школьнікова Неллі Юхимівна — радянсько-американська скрипалька і музичний педагог.
- Шуть Василь Кирилович — український композитор.
- Янчевський Микола Олександрович — полковник Армії УНР.
Пов'язані з містом
- У 50-х роках XVIII століття тут бував філософ і поет Григорій Сковорода,
- в 90-х роках XVIII століття — письменник Іван Котляревський,
- у 1809—1811 роках навчався майбутній учений Михайло Максимович,
- у 1830-х роках — кирило-мефодієвець Олександр Навроцький,
- 1845 року перебував Тарас Шевченко.
- У другій половині XIX століття місто відвідував письменник Михайло Старицький.
- У 1897 і 1899 роках у Золотоноші гастролював композитор Микола Лисенко.
- 1900 року виступала на сцені актриса Марія Заньковецька,
- у 1913 і 1914 роках — актор Панас Саксаганський,
- 1914 року — Борис Романицький.
- У Золотоноші закінчив школу український поет, літературознавець і перекладач Михайло Драй-Хмара
- З 1783 до 1786 року в Золотоноші жив майбутній герой Вітчизняної війни 1812 року, командир 27-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант Дмитро Неверовський.
- Тут жив і похований (у монастирі) учений Никифор Борисяк (1817—1882 рр.).
- Закінчив гімназію А. Д. Моторний (1891—1964) — український геодезист, професор Львівського політехнічного інституту, один з засновників Української геодезичної школи.
- Жив і працював письменник Олелько Островський. Одна із вулиць названа на його честь[9].
- Зінченко Федір Матвійович (1902—1991) — Герой Радянського Союзу.
Засоби масової інформації
Інтернет-видання
Золотоноша.City — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом газети «Златокрай» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[10]
Галерея
Будинок дитячої та юнацької творчості (колишня чоловіча гімназія, 1910 р.) 
Пам’ятник Дмитру Невіровському та Свято-Успенський собор 
Будинок Золотоніської РДА
Районний відділ освіти
Будинок культури. Колишній повітовий театр (1910 р.)
Будівля колишньої жіночої гімназії (1902 р.)
Будинок лікаря
Успенська церква, 1909 р.
Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря
Будинок культури, в якому в 1916 р. дебютувала Народна артистка СРСР Наталія Ужвій
Пам'ятник загиблому воїну в Меморіальному парку
Вид на готель "Меридіан"
Танк Т-34-85
Пам'ятник Шевченку в парку
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Поштові індекси на Zipcode
- Археологічні пам'ятки Української РСР, т.4, Київ, 1952, стор. 297 — 298.
- Культура на
- Гайда до Золотоноші! Путівник містом чорнобривців, овіяним легендами. Золотоноша.City (рос.). Процитовано 12 грудня 2019.
- Офіційний сайт Київської архієпархії УГКЦ. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
- На Черкащині у місті Золотоноша освячено новозбудований храм на честь святителя Луки Кримського
- Черкаська обласна НСПУ. Золотоніський район[недоступне посилання з червня 2019]
- Золотоноша City: хто ми і навіщо робимо цей сайт. Золотоноша.City (рос.). Процитовано 12 грудня 2019.
Джерела та література
- Р. В. Маньковська. Золотоноша // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 381. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- В. В. Остроглазова, А. В. Ситник, І. В. Телятник. Золотоноша // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Атлас Історії України —ДНВП «Картографія»
Посилання
- Золотоноша.City — інтернет-видання про життя міста, головні новини Золотоноші
- Туристичний путівник Золотоношею — як доїхати, де зупинитись, як розважитись у місті
- Офіційний міста Золотоноша
- Облікова картка міста[недоступне посилання з квітня 2019]
- ЗОЛОТОНОША | Головне онлайн видання міста
- Інформаційний сайт міста Золотоноша та району