Піщана акула тигрова

Загальна довжина від 2 до 4 м завдовжки. Ця акула досягає біля берегів Америки довжини близько 3 м і в південноафриканських водах, — 4 м вагою до 159 кг. Спостерігається статевий диморфізм: самиці більші за самців. Голова масивна. Морда витягнута. Очі маленька. Довгі, голкоподібні зуби спрямовані наперед. Тулуб видовжений. На спині є 2 плавця. Спина та боки мають сіро-буре, піщане забарвлення з темно-червоними плямочками. Черево білувате. Молоді акуленята мають більш яскраве забарвлення — жовтуватого кольору.

Вона зазвичай тримається в припливній зоні біля дна і, як правило, зустрічається на невеликій глибині — від 0,6 до 1,8 м. Досить повільна і неповоротка, особливо в денний час. Більш активна вночі. Є надзвичайно ненажерливою акулою. Живиться рибою (скумбрією, хеком, оселедецем, блакитним тунцем, губанами, скатами, дрібними акулами), каракатицями, крабами і лангустами до 45 кг. Під час полювання збирається у невеличкі групи.

Статева зрілість самиці настає при довжині у 2 м. Це яйцеживородна акула, в якій ембріони 18 см завдовжки. Народжується до 2 акуленят завдовжки 1 м та вагою до 20 кг. Присутній внутрішньоутробний (пренатальний) канібалізм. Вагітність триває 9-12 місяців.

Мешкає біля берегів Атлантичного, Індійського та Тихого океанів. У американського узбережжя вона зустрічається від затоки Мен до Бразилії та Патагонії, а у африканського — від Марокко й Канарських островів до Південної Африки. Зустрічається у Червоному морі, біля Австралії, Індокитаю, Китаю, Тайваню, південної Японії, Корейського півострова.

В межах всього ареалу виду ця акула вважається цілком нешкідливою і не нападає на людину. Виняток становлять води Південної Африки, в яких піщана акула розглядається як одна з найбільш небезпечних. Відомо чимало випадків, коли нападу приводили до смертельного результату, так як акула з легкістю може відкусити своїй жертві голову або перекусити ногу в стегнової частини, а більші екземпляри здатні перерізати людину навпіл.

• Branstetter, Steven; Musick, John A. (1994). «Age and Growth Estimates for the Sand Tiger in the Northwestern Atlantic Ocean». Transactions of the American Fisheries Society 123 (2): 242.
• David Burnie (2001). Animals, Dorling Kindersley Limited, London. ISBN 90-18-01564-4 (naar het Nederlands vertaald door Jaap Bouwman en Henk J. Nieuwenkamp).