Піщаний Ничипір Федорович
Ничипір Федорович Піщаний (6 липня 1908, село Шостакове Київської губернії, тепер Катеринопільського району Черкаської області — 26 липня 1980, місто Москва, Російська Федерація) — український радянський діяч, директор Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна Сталінської області. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
| Піщаний Ничипір Федорович | |||
|---|---|---|---|
| Народився |
6 липня 1908 село Шостакове, тепер Катеринопільського району Черкаської області | ||
| Помер |
26 липня 1980 (72 роки) місто Москва | ||
| Поховання | Новодівичий цвинтар | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | державний діяч | ||
| Alma mater | Київський політехнічний інститут | ||
| Учасник | німецько-радянська війна | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди |
| ||
Біографія
Народився у бідній селянській родині. Батько загинув у 1919 році. Трудову діяльність розпочав у тринадцятирічному віці наймитом, пастухом. У 1924 році закінчив семирічну школу і почав працювати учнем токаря на Київському заводі «Транссигнал». Потім був токарем, бригадиром, техніком заводу «Транссигнал» у місті Києві. Закінчив без відриву від виробництва школу робітничої молоді.
У 1932 році закінчив Київський політехнічний інститут, здобув кваліфікацію інженера.
У 1932—1939 роках — завідувач Бюро технологічної розробки цеху № 2, начальник першого механічного цеху, заступник головного інженера Краматорського машинобудівного заводу імені Сталіна Сталінської області.
У 1939—1941 роках — директор Старо-Краматорського машинобудівного заводу імені Серго Орджонікідзе Сталінської області.
У 1941—1943 роках — заступник народного комісара важкого машинобудування СРСР.
У 1943—1947 роках — виконувач обов'язків директора Ново-Краматорського заводу важкого машинобудування імені Сталіна Сталінської області.
З 1947 року — заступник голови Державного комітету із постачання народного господарства при Раді Міністрів СРСР.
У травні 1957 — 1958 р. — голова Ради народного господарства Кіровського економічного адміністративного району РРФСР.
Потім — на пенсії у Москві. Похований на Ново-Дівочому цвинтарі.
Нагороди
- орден Леніна (1945)
- орден Трудового Червоного Прапора (15.04.1939)
- ордени
- медалі
Джерела
- газета «Радянська Донеччина» (Сталіно) — січень 1947 року.
- Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991 (рос.)