П'єр Луї Антуан Кордьє

П'єр Луї Антуан Кордьє (фр. Pierre-Louis-Antoine Cordier; 31 березня 1777, Аббевіль — 30 березня 1861), Париж) — французький геолог, петрограф і мінералог. Педагог, професор мінералогії та геології. Дійсний член Французької Академії наук (1822). Пер Франції (з 1839).

П'єр Луї Антуан Кордьє
Народився 31 березня 1777(1777-03-31)[1][2][…]
Аббевіль
Помер 30 березня 1861(1861-03-30)[1][2] (83 роки)
Париж, Франція
Країна  Франція
Діяльність геолог, мінералог, політик
Alma mater Гірнича школа Парижа
Заклад Національний музей природознавства
Посада член Палати перівd і Vice-président du Conseil général des minesd
Вчителі Деода Грате де Долом'єd
Членство Французька академія наук, Société Ramondd і Баварська академія наук
Нагороди
 П'єр Луї Антуан Кордьє у Вікісховищі

Відкрив явище дихроїзму. Один із засновників французького Геологічного товариства.

Біографія

Народився в родині англійського походження. З 1794 навчався в Гірничій школі Парижа.

У 1797 році отримав диплом гірничого інженера. Досліджував питання формування долини Нілу.

У 1822 році очолив секцію мінералогії Гірничої школи.

Один із засновників і президент Геологічного товариства Франції (1830). З 1832 — генеральний інспектор шахт Південно-західної частини Франції, з 1834 — офіційний віце-президент Генеральної гірничої ради. Антуан Кордьє займав цю посаду аж до своєї смерті.

У 1837 став членом Державної ради Франції.

З 1839 року — пер Франції.

З 1804 по 1861 — професор геології в Гірничій школі Парижа.   У 1819—1861 роках співробітник Національного музею природної історії в Парижі. Кілька разів обирався директором Національного музею в Парижі (1824—1825, 1832—1833, 1836—1837).

Кордье є творцем геологічної галереї Музею, яка виросла з 12 000 зразків в 1819 році до 200 000 до моменту його смерті, створив, організував і класифікував колекцію.

Кордье є засновником мікроскопічної мінералогії. Багато уваги вчений приділяв вивченню внутрішньої температури Землі (1827) і вулкан ів. Автор робіт із загальної геології.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.