П'єр Пелерин де Марікур

П'єр Пелерин де Марікур (фр. Pierre Pelerin de Maricourt) — французький фізик XIII століття, проводив експерименти з магнетизма і написав перший дійшов до нас трактат, що описує властивості магнітів, точні дати життя невідомі. Свої латинські праці він підписував: Петро Перегрин (лат. Petrus Peregrinus), тобто «пілігрим»; причина такого прізвиська невідома.

П'єр Пелерин де Марікур
фр. Pierre de Maricourt
Народився 1240[1]
Марикур
Помер 13 століття
Країна  Франція
Діяльність фізик, інженер, письменник
Галузь фізика
Знання мов французька
Компас XIV століття, зроблений по малюнку з книги де Марикура (1269)

Де Марікур першим в Європі зробив систематичне експериментальне дослідження властивостей магнітів і опублікував результати в трактаті «Послання про магніт» (Epistola Petri Peregrini de Maricourt ad Sygerum de Foucaucourt , militem, de magnete). Ця праця дуже вплинула на розвиток середньовічної фізики, а також багаторазово перевидавалася; до наших днів дійшли лише 39 копій рукописів. Його робота особливо відзначена тим, що містить найдавніші детальні обговорення компаса з голкою, що вільно обертається, фундаментальні складові сухого компаса, який незабаром з'явиться в середньовічній навігації.  Він також написав трактат про побудову та використання універсального астролябіїя.

Подробиці життя вченого не збереглися. Народився він в Пікардії. Крім магнетизму, де Марікур у своєму трактаті «Nova Compositio Astrolabii Particularis» описав пристрій «універсальної астролябії», але немає відомостей про те, що цей (досить складний) прилад реально кимось використовувався.

«Послання про магніт»
Перше друкарське видання «Послання про магніті» (Аугсбург, 1 558)

Цей трактат написаний у 1269 році, коли де Марікур перебував у війську Карла Анжуйського, яке брало участь в облозі італійського міста Лучера. Праця являє собою лист до знайомого автора на прізвище де Фукокур (de Foucaucourt). У ньому де Марікур докладно перерахував властивості магніту, повідомив, як знайти у нього північний і південний полюси, як намагнічувати голку компаса. Описується процедура перемагнічування і закони взаємодії двох магнітів[2].

Трактат відображає поширене повір'я, що магніт притягується до Полярної зірки

Цей камінь приховує в собі подобу неба (нижче я докладно навчу, яким чином наочно довести це на досвіді). І якщо на небі існують дві точки, більш значні інших, оскільки навколо них, як навколо осей, обертається небесна сфера, і одна з них називається арктичним або північним полюсом, а інша - антарктичним або південним, то і в цьому камені ти повинен точно визначити дві точки, одну - північну, іншу - південну....Візьми дерев'яний круглий посудину, на зразок страви або миски, і в нього поклади камінь, і тоді цю посудину, разом з покладеним в нього каменем, помісти в іншому великому посудині, наповненому водою ... цей камінь, так покладений, буде обертати свій малий посудину до тих пір, поки північний його полюс не зупиниться прямо проти північного полюса неба, а південний - прямо на південного.

Цей камінь приховує в собі подобу неба (нижче я докладно навчу, яким чином наочно довести це на досліді). І якщо на небі існують дві точки, більш значні за інші, оскільки навколо них, як навколо осей, обертається небесна сфера, і одна з них називається арктичним або північним полюсом, а інша - антарктичним або південним, то і в цьому камені ти повинен точно визначити дві точки, одну - північну, іншу - південну...Візьми дерев'яну круглу посудину, на зразок тарілки або миски, і в неї поклади камінь, і тоді цю посудину, разом з покладеним в неї каменем, помісти в іншу велику посудину, наповнену водою ... цей камінь, так покладений, буде обертати свою малу посудину до тих пір, поки північний його полюс не зупиниться прямо проти північного полюса неба, а південний - прямо проти південного.

Наведена цитата пояснює, чому де Марікур використовував магніти незвичної, кулястої форми. Знайшовши на них полюса, він проводив з ними те, що пізніше отримало назву силових ліній, після чого зіставляв ці лінії з меридіанами небесної сфери і стверджував, що кожній точці кульового магніта однозначно відповідає точка на небі.

В кінці трактату де Марікур закликав застосувати викладені знання для побудови вічного двигуна, креслення якого були додані[3].

Пам'ять

На честь вченого Європейський союз наук про Землю (European Geosciences Union, EGU) заснував «Медаль Петра Перегрина» (Petrus Peregrinus Medal), що присуджується з 2005 року «за видатний внесок в області магнетизму і палеомагнетизму»[4].

Праці в російському перекладі
  • П'єр де Марікур. Послання про магніті (1269) . Вступна стаття, переклад і примітки В, П. Зубова. - Праці Інституту історії природознавства і техніки АН СРСР. I959, № 22, стор. 293-323.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119391023 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. История физики до конца XVIII века, 2010, с. 111.
  3. Льоцци М., 1970.
  4. Petrus Peregrinus Medal

Література
  • Дорфман Я. Г. Всемирная история физики. С древнейших времён до конца XVIII века. — Изд. 3-е. — М. : ЛКИ, 2010. — 352 с. — ISBN 978-5-382-01091-5.
  • Льоцци М. История физики. — М. : Мир, 1970. — С. 36—39.
  • Райнов Т. И. У истоков экспериментального естествознания: Пьер де Марикур и западноевропейская наука XIII-XIV вв // Вопросы истории естествознания и техники. — 1988. — № 4 (23 січня). — С. 105-116..
  • Уиттекер Э. История теории эфира и электричества. Классические теории. — М.—Ижевск : НИЦ «Регулярная и хаотическая динамика», 2001. — С. 53—54. — ISBN 5-93972-070-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.